Раде Шербеджія

Раде Шербеджія
Rade Šerbedžija
Народився	27 липня 1946(1946-07-27)[1][2] (78 років) Бунич (Удбина), Соціалістична Республіка Хорватія, ФНРЮ
Громадянство	Хорватія  СФРЮ  Північна Македонія[3]  Словенія[4]  Сербія[5]
Релігія	атеїзм[6]
Діяльність	актор, співак, театральний режисер, актор театру, кіноактор, композитор, поет, телеактор, кінорежисер
Alma mater	Академія драматичного мистецтва (1969)
Роки діяльності	1974 — теперішній час
Діти	Danilo Šerbedžijad і Lucija Šerbedžijad
IMDb	nm0784884
Нагороди та премії
Sterija Award for Achievement in Actingd (1977) Golden Arena for Best Actord (1986) Golden Arena for Best Actord (1979) Sterija Award for Achievement in Actingd (1979) Sterija Award for Achievement in Actingd (1984) Mary Pickford Awardd star on Croatian Walk of Famed (2006) Премія Владимира Назора (2018) Q12638022? Награда Александар Лифкаd
serbedzija.info
Раде Шербеджія у Вікісховищі

Раді Шербеджія (хорв. Rade Šerbedžija; нар.. 27 липня 1946(19460727)) — югославський і хорватський актор сербського походження, який знімався у багатьох фільмах, як у себе на батьківщині, так і на Заході.

З 1990-х років почав активно працювати в Голлівуді, переважно граючи ролі східноєвропейців (Милич в «Із широко заплющеними очима» Стенлі Кубрика, російський мафіозі Борис «Бритва» Юрінов у «Великому куші», біохімік Володимир Нехорович у «Місія нездійсненна 2», олігарх Іван Третяк у «Святому», генерал-лейтенант Востов у «Космічних ковбоях», болгарський чарівник Григорович у «Гаррі Поттері і смертельних реліквіях», словак Тібор в «Євротурі», радянський генерал Дмитро Греденко в телесеріалі «24 години», біолог Олександр Сірко в телесеріалі «Поверхня», російський генерал в «Люди Ікс: Перший клас»).

Раде Шербеджія народився 1946 року в селі Бунич у хорватській області Лика в сербській (або сербсько-македонській) сім'ї^[7]. Його батьки воювали у Другій світовій війні як партизани. Шербеджія був вихований атеїстом^[8].

У 1969 році закінчив Академію драматичного мистецтва при Загребському університеті. Розпочав свій творчий шлях актора театру, працюючи в Хорватському національному театрі і міському драматичному театрі Гавелла в Загребі. Популярність в Югославії здобув завдяки ролі Гамлета в постановці 1974 року. Продовжуючи грати в театрі («Цар Едіп», «Пер Ґінт», «Дон Жуан», «Річард III»), він став з'являтися в кіно (рання роль офіцера четників в «Ужицькій республіці») і на телебаченні (телепостановка про Ніколу Теслу). У країнах західної Європи став відомим після ролі офіцера, що вислуховує свідчення жінки, яка врятувала сотні дітей від Голокосту, у фільмі «Війна Ханни».

Працював професором академії мистецтв у місті Новий Сад (Сербія)^[9]. У 1990-х роках працював у Лондоні в театральній компанії Коліна Редгрейва «Colin Redgrave's Moving Theatre Company». В результаті війн, що супроводжували розпад Югославії, родина актора була змушена перебратися з Хорватії до Белграда, а сам він намагався зніматися в різних колишніх югославських республіках, включаючи Македонію («Перед дощем» 1994 року), прожив деякий час у Словенії, а потім з'явився в Сполучених Штатах. У 2000 році спільно з Бориславом Вуйчичем Шербеджія заснував театр «Улісс» на островах Бріуні, де виступив режисером і актором у низці п'єс. Він підтримує Соціалістичну робітничу партію Хорватії^[9].

Дочка Люція Шербеджія (нар. 8.06.1973), теж актриса, син Данило Шербеджія (нар. 1971), актор.

• Раде Шербеджія на сайті IMDb (англ.)