Пілей

Пілей або пілос (дав.-гр. πῖλος, лат. pilleus) — головний убір конічної форми, що був поширений у Стародавній Греції та Римі.

Греки, зокрема, вважали його насамперед головним убором ремісників — саме тому він прикрашав голову Гефеста, бога ремісництва. Водночас досить популярним був пілос і в моряків — і в ньому часто зображували, скажімо, Одіссея.

В Римі під час урочистої церемонії звільнення раба пілей надягали звільненому на голову — це означало, що він ставав вільною людиною і міг на власний розсуд обирати собі ремесло. Коли в 44 році до н. е. змовники вбили Юлія Цезаря, на знак звільнення батьківщини від тиранії вони урочисто підняли пілей на своїх кинджалах (за іншою версією — на мечах чи навіть списах). Символ республіканцям настільки сподобався, що вони почали карбувати зображення кинджалів-мечів та пілея на своїх монетах.

Коли загинув імператор Нерон, римляни також на радощах надягнули червоні пілеї.

За доби пізньої імперії з'явився новій різновид пілея — так званий «паннонський пілей». Він мав форму не гострого, а зрізаного конуса або ж навіть циліндра. В такому головному уборі ходили легіонери, а згодом і самі імператори. Саме «паннонський пілей» з часом перетворився на поширену за часів Візантії «ромейську шапку», а потім на феску та новітній грецький фаріон^[1].