Пухівка піхвова
| Пухівка піхвова | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Осокові (Cyperaceae) |
| Рід: | Пухівка (рослина) (Eriophorum) |
| Вид: | Пухівка піхвова (E. vaginatum)
|
| Біноміальна назва | |
| Eriophorum vaginatum L., 1753
| |
Пухівка піхвяста[1], пухівка піхвова[2], (Eriophorum vaginatum L.) — трав'яниста багаторічна щільнодерниста рослина родини осокових (30 — 100 см заввишки), що утворює великі купини і має вкорочене кореневище. Латинську назву роду утворено від грецького слова, що в перекладі означає та, що несе вовну. [3]
Рослина сіро-зелена. Стебла численні, гладенькі, округлі, вгорі тупотригранні. Листки на неплідних пагонах і в нижній частині квітконосних пагонів вузькі (близько 1 мм завширшки), тригранно-жолобчасті, вгорі жолобчасті, гладенькі або трохи шорсткі. Прикореневі листки тригранні, довгі, жолобчасті, зісподу гострокілюваті, по краях шорсткі, з довгими червонувато-бурими волокнистими піхвами. Стеблові листки представлені двома-трьома здутими, часто рожевуватими піхвами з темною, плівчастою верхівкою. Квітки дрібні, зібрані у верхівкове суцвіття — поодинокий колосок. Квітучий колосок — довгастий, овальний, при достиганні плодів — кулястий (близько 4,5 см завдовжки). Квітки непоказні, двостатеві, сидять у пазухах покривних лусок. Луски яйцеподібно-ланцетні, з однією жилкою, перетинчасті, сіруваті. Нижні 10-15 лусок без квіток, після цвітіння відхилені вниз. Оцвітина представлена численними короткими, м'якими білими волосками, які при достиганні плодів значно видовжуються, утворюючи кулясту пухівку. Тичинок три, маточка одна, приймочок три. Плід — сплюснутий тригранний горішок (близько 2 мм завдовжки), рудуватий, на кінці з вістрям.
Пухівка піхвова росте в заболочених хвойних лісах, на торфово-сфагнових болотах. Пухівка піхвова разом з деякими іншими рослинами становить основну масу так званого пухівкового торфу, що має волокнисту структуру.[3] Світлолюбна рослина. Цвіте в квітні — травні. Поширена на Поліссі, в Карпатах, зрідка на півночі Лісостепу. Заготовляють її в районах поширення.
Є інформація, що пухівка піхвова — досить рідкісна рослина. Місця зростання пухівки потребують охорони.[4]
Загалом в Україні росте близько 5-ти видів пухівок.[3] За морфологічними ознаками пухівка піхвова схожа з пухівкою вузьколистою (Eriophorum angustifolium L.) Цей вид відрізняється від попереднього наявністю численних колосків, зібраних у зонтикоподібне верхівкове суцвіття з кількома покривними листками. Рослина не утворює купин. Росте на низинних болотах і заболочених луках. Світлолюбна рослина. Поширена на Поліссі і в Карпатах, в Лісостепу рідко. Цвіте у квітні — червні.
Волокниста й лікарська рослина. Приквіткові волоски пухівки (15-30 мм завдовжки) мають тонкі целюлозні стінки, але вони неміцні і не утворюють компактної маси, проте за відсутності інших матеріалів волосками пухівки набивають подушки і матраци, використовують як пакувальний матеріал тощо. Листки пухівки мають глистогінні та в'яжучі властивості. У народній медицині їх застосовують проти солітерів і при проносах. Сільськогосподарськими тваринами майже не поїдається. При поїданні трави з плодами в шлунках тварин утворюються клубки з пухівок, що важко перетравлюються.
- ↑ Eriophorum vaginatum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 417.
- ↑ а б в Морозюк С. С., Протопопова В. В. Трав'янисті рослини. — К.: Вид-во. «Радянська школа», 1986. — 160 с.
- ↑ Гамуля Ю. Г. Рослини України / за ред. канд. біол. наук О. М. Утєвської. — X.: Фактор, 2011. — 208 с.: іл.
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979.
 |
