Перейти до вмісту

Публій Манілій Вопіск Віцинілліан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Публій Манілій Вопіск Віцинілліан
Народивсяневідомо
Померпісля 114
ПідданствоРимська імперія
Діяльністьполітичний, державний та військовий діяч
Посадаконсул
Термін114 рік
ПопередникТит Семпроній Руф
НаступникЛуцій Цезенній Соспет
РідМанілії
БатькоПублій Манілій Вопіск
МатиВібія Віцинілла

Публій Манілій Вопіск Віцинілліан (Publius Manilius Vopiscus Vicinillianus; ? — після 114) — державний та військовий діяч часів Римської імперії, консул 114 року. Повне ім'я Публій Манілій Вопіск Віцинілліан Луцій Елуфрій Юлій Квадрат Басс.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з патриціанського (з 70 року) роду Маніліїв Вопісків, що вийшов з іспанської провінції Бетіка. Син Публія Манілія Вопіска, поета та друга імператора Доміціана, й Вібії Віцинілли, онуки Марка Манілія Вопіска, консула-суффекта 60 року. Публія було всиновлено якимось Луцієм Елуфрієм Севером Юлієм Квадратом Бассом. Замолоду (у віці 22—27 років) призначається до колегії монетаріїв. Незабаром увійшов до престижної жрецької колегії саліїв.

У 100 році його призначено військовим трибуном, потім — легатом IV Скіфського легіону при Гає Анції Авлі Юлії Квадраті, проконсулі Сирії. Разом з військом стояв у фортеці Звгма. Близько 102 або 103 року став квестором за поданням особисто імператора Траяна. У 104—109 роки послідовно став членом колегії понтифіків та фламіном.

110 року його обрано претором. У 112 або 113 році обіймав посаду куратора святилища Геркулеса Переможного в Тибурі. У 114 році його призначено ординарним консулом разом з Квінтом Ніннієм Хастою. Про подальшу діяльність відсутні відомості. Вважається, що помер за правління імператора Адріана.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Anthony Birley, The Fasti of Roman Britain (Oxford: Clarendon Press, 1981), pp. 4f
  • Salomies, Adoptive and polyonymous nomenclature in the Roman Empire, (Helsinski: Societas Scientiarum Fenica, 1992), p. 138
  • Françoise Des Boscs Plateaux, Un parti hispanique à Rome?, Casa de Velázquez, Madrid, 2006, pp. 224, 277 y 406.
  • Zsuzsanna Várhelyi, The Religion of Senators in the Roman Empire: Power and the Beyond, Cambridge University Press, 2010, p. 222.