Протопресвітер
Протопресві́тер (від дав.-гр. πρῶτος — перший) — сан священника у християнстві[1], старший над пресвітерами[2]. В окремих автокефальних православних Церквах є аналогом сану протоієрея. В інших (зокрема в УПЦ), є почесним титулом — вищим званням для особи білого духовенства (одружених священників). Подібно до того як архімандрит є вищим пресвітерським званням в чорному духовенстві (монашествуючі священники). Аналогічні наз��и цього титулу з ідентичними функціональними обов'язками в українській мові — це протоієрей (від «ієрей») старший над ієреями, архіпресвітер, протопіп (від «піп»), протопоп[2]. Слов'янський відповідник цього терміна — благочинний, котрий є помічником єпископа у нагляді за парафіяльними церквами й виконання наказів церковної влади, займається адміністративно-судовими справами[3][4]. Свящинники в католицтві та православії одночасно є ієреями та пресвітирами (виключення з правила — диякони та єпископи). Розрізняють благочинних (пропресвітерів, протоієреїв) — парафіяльних, монастирських, старших[3][4]. У протестантизмі (не в усіх деномінаціях) використовують поняття «пресвітер» без права використання — «ієрей», тому нема в протестантизмі титулу — протопресвітер, протоієрей, архіпресвітер, благочинний.
Сан протопресвітера є в Українській греко-католицькій церкві. Відповідно існує поділ юрисдикції єпископа на протопресвітерства[5][6], що мають свою історію до 1772 року[7].
У Елладській православній церкві є сан протопресвітера, наприклад — керівник Центру патристичних видань в Афінах Іоанн Діотіс[8].
У Болгарській православній церкві протосинкел Софійській митрополії є протопресвітер Ангел Ангелов[9].
В УПЦ і РПЦ після 1917 року присвоюється в одиноких випадках священникам як нагорода за особливі заслуги за ініціативи й рішенням Патріарха Московського[10], і не є окремим ступенем Священства.
12 червня 1890 р. Височайше затверджено «Положення про управління церквами і духовенством військового і морського відомств[ru]» в Російській імперії. Засновулися звання протопресвітера військового та морського духовенства, у віданні якого перебували всі церкви полків, фортець, військових шпиталів та навчальних закладів.
- Протопресвітер Гавриїл Костельник
- Протопресвітер Олександр Шмеман
- Протопресвітер Йоан Меєндорф[en]
- Протопресвітер Стефан Сагін
- Протопресвітер Сукачів Василь
- Протопресвітер Пятаченко Павло
- Протопресвітер Павло Пащевський
* Протопресвітер Матвей Стаднюк
|
Це незавершена стаття про православ'я. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ «Новий тлумачний словник української мови», укл. Василь Яременко і Оксана Сліпушко, вид. «Аконіт», К., 2000 р. — Т.3 — С.824 (ОБЕ-РОБ), — ISBN 966-7173-02-X.
- ↑ а б Колодний А., Лобовик Б. // «Релігієзнавчий словник» / за ред. професорів А. Колодного і Б. Лобовика (Інститут філософії НАН України). — м. Київ: вид. «Четверта хвиля», 1996 р. — С.265-266 — ISBN 966-529-005-3
- ↑ а б Колодний А., Лобовик Б. // «Релігієзнавчий словник» / за ред. професорів А. Колодного і Б. Лобовика (Інститут філософії НАН України). — м. Київ: вид. «Четверта хвиля», 1996 р. — С.37 — ISBN 966-529-005-3
- ↑ а б «Новий тлумачний словник української мови», укл. Василь Яременко і Оксана Сліпушко, вид. «Аконіт», К., 2000 р. — Т.1 — С.157 (А-Є), — ISBN 966-7173-02-X.
- ↑ Протопресвітер Архієпархії [Архівовано 28 липня 2018 у Wayback Machine.], Офіційний медіаресурс Івано-Франківської Архієпархії Української Греко-Католицької Церкви
- ↑ Протопресвітерства [Архівовано 28 липня 2018 у Wayback Machine.], Київська Архиєпархія УГКЦ
- ↑ Протопресвітерства Київської єпархії в 1772 році. Архів оригіналу за 28 липня 2018. Процитовано 28 липня 2018.
- ↑ (рос.)Издатель собрания творений греческих церковных писателей удостоен высокой награды Русской Православной Церкви. Патриархия.ru. 24 сентября 2012 г. Архів оригіналу за 28 липня 2018. Процитовано 1 грудня 2014.
- ↑ Керуючий справами УПЦ зустрівся з Патріархом Болгарським Неофітом. Украинская Православная Церковь (Московсковского патриархата). 10 февраля 2017 г. Архів оригіналу за 28 липня 2018. Процитовано 11 лютого 2017.
- ↑ (рос.)Иерархические награды Русской Православной Церкви. Официальный сайт Московской патриархии.
- Словник іншомовних слів за ред. О. С. Мельничука. — 2-е видання, випр. і доп. К.: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1985—966с.
- (рос.)«Протопресвитер [Архівовано 28 липня 2018 у Wayback Machine.]» // Словарь русского языка: В 4-х т. / РАН, Ин-т лингвистич. исследований; Под ред. А. П. Евгеньевой. — 4-е изд., стер. — М.: Рус. яз.; Полиграфресурсы, 1999.
- Протопресвитер // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XXVa. — С. 559. (рос. дореф.)
- Протоиерей // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XXVa. — С. 542. (рос. дореф.)
- Благочинный // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. IV. — С. 60-61. (рос. дореф.)
- (рос.)«Протопресвитер [Архівовано 28 липня 2018 у Wayback Machine.]» // «Толковый словарь русского языка» под редакцией Д. Н. Ушакова (1935—1940).
- (рос.)«Протопресвитер [Архівовано 6 вересня 2018 у Wayback Machine.]» // Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Чудинов А. Н., 1910 г.
- (рос.)«Протопресвитер» // Новый толково-словообразовательный словарь русского языка, Т. Ф. Ефремова.
- (рос.)«Протопресвитер» // Энциклопедический словарь, 1998 г.
- (рос.)Положение о наградах Русской Православной Церкви. Иерархические награды Русской Православной Церкви, II.3.
- Протопресвітер // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1527. — 1000 екз.
- Правильник протопресвітера УГКЦ [Архівовано 28 липня 2018 у Wayback Machine.]
- (рос.)Протопресвитер [Архівовано 28 липня 2018 у Wayback Machine.] // Азбука веры (православное общество)
- (рос.)Протопресвитер [Архівовано 28 липня 2018 у Wayback Machine.] // Древо (открытая православная энциклопедия)