Полонський Яків Петрович

Полонський Яків Петрович
Народився	18 грудня 1819(1819-12-18)[1][2] або 19 грудня 1819(1819-12-19)  Рязань, Російська імперія[1][3][4]
Помер	30 жовтня 1898(1898-10-30)[1][2][…] (78 років)  Санкт-Петербург, Російська імперія[1][3]
Поховання	Ryazan kremlid[5]
Країна	Російська імперія
Діяльність	поет, письменник, лібретист
Alma mater	юридичний факультет Московського університетуd
Мова творів	російська
У шлюбі з	Josephine Antonovna Rulmand[4]
Нагороди	Пушкінська преміяd
Полонський Яків Петрович у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

Яків Петрович Полонський (6 (18) грудня 1819, Рязань — 18 (30) жовтня 1898, Санкт-Петербург) — російський поет і прозаїк.

Народився в сім'ї бідного чиновника. Закінчивши гімназію в Рязані (1838), вступив до юридичного факультету Московського університету. Зблизився з А. О. Григор'євим і А. А. Фетом, познайомився також з П. Я. Чаадаєвим, О. С. Хомяковим, Т. М. Грановським.

У журналі «Вітчизняні записки» в 1840 опублікував перший вірш. Брав участь у студентському альманасі «Підземні ключі».

Після закінчення університету (1844) жив в Одесі, потім отримав призначення у Тифліс (1846), де служив до 1851. З 1851 жив в Санкт-Петербурзі, редагував журнал «Російське слово» («Русское слово») в 1859—1860 роках. Служив у Комітеті іноземної цензури, в Раді Головного управління у справах друку (1860—1896).

Помер в Санкт-Петербурзі, похований в Рязані на території Рязанського кремля.

Літературна спадщина Полонського дуже велика і нерівноцінна, включає в себе кілька збірок віршів, численні поеми, романи, оповідання.

Перша поетична збірка — «Гами» («Гаммы», 1844). Випущена в Одесі друга збірка «Вірші 1845 року» («Стихи 1845 года») викликала негативну оцінку В. Г. Бєлінського. У збірці «Сазандар» (1849) відтворив дух і побут народів Кавказу. Невелика частина віршів Полонського відноситься до так званої громадянської лірики («Признаться сказать, я забыл, господа», «Миазм» та інші). Вірш «Узница» (1878) він присвятив Вірі Засулич. На схилі життя звертався до тем старості, смерті (збірка «Вечірній дзвін» «Вечерний звон», 1890).

Серед поем Полонського найзначніша поема-казка «Коник-музика» («Кузнечик-музыкант», 1859).

Писав також у прозі. Перша збірка прози «Оповідання» («Рассказы») вийшла окремим виданням у 1859 році. У романах «Зізнання Сергія Чалигіна» («Признания Сергея Чалыгина», 1867) і «Одруження Атуєва» («Женитьба Атуева», 1869) слідував І. С. Тургенєву. В основу роману «Дешеве місто» («Дешёвый город», 1879) лягли враження одеського життя. Автор дослідів в жанрі мемуарів («Мой дядя и кое что из его рассказов»).

1876 року написав короткі «Споминки про Шевченка» («Воспоминания о Шевченко»).

Багато віршів Полонського покладені на музику О. С. Даргомижським, П. І. Чайковським, С. В. Рахманіновим, С. І. Танєєвим, А. Г. Рубінштейном, М. М. Івановим і стали популярними романсами та піснями. «Пісня циганки» («Мой костёр в тумане светит»), написана в 1853 році, стала народною піснею.

Написав лібретто до опери «Коваль Вакула» («Кузнец Вакула») Петра Чайковського, за мотивами повісті Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом».

• Полонський Яків Петрович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 244-245.
• Полонський Яків // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1425. — 1000 екз.

Полонський Яків Петрович у сестринських Вікіпроєктах
	Теми у Вікіджерелах?
	Генеалогія на Родоводі?
	Файли у Вікісховищі?