Полкова Микитівка
| село Полкова Микитівка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Харківська область | ||||
| Район | Богодухівський район | ||||
| Тер. громада | Богодухівська міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA63020010520016547 | ||||
| Облікова картка | Полкова Микитівка | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1677 рік | ||||
| Населення | 1095 чоловік | ||||
| Площа | 8,7 км² | ||||
| Густота населення | 126 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 62130 | ||||
| Телефонний код | +380 5758 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°9′4″ пн. ш. 35°18′53″ сх. д. / 50.15111° пн. ш. 35.31472° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
176 м | ||||
| Відстань до районного центру |
18 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 62103, Харківська обл., Богодухівський р-н, м. Богодухів, площа Соборності, буд. 2 | ||||
| Карта | |||||
  Полкова Микитівка | |||||
 Полкова Микитівка | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
Полкова́ Мики́тівка — село у Богодухівській міській громаді Богодухівського району Харківської області України. Розташоване у лісостеповій зоні Харківської області і бере свій початок із середини XVII століття, розташувавшись на землях скіфських і слов'янських поселень, про що свідчать численні кургани, розкопках яких, було знайдено чимало предметів тієї епохи.
- Поштове відділення: Полково-Микитівське
Село Полкова Микитівка знаходиться на правому березі річки Мерла. Вище за течією примикає до села Губарівка. На протилежному березі розташований смт Гути. За 4 км знаходиться залізнична станція Губарівка. Через село проходить автомобільна дорога Р26.
Село Полкова Микитівка носить ім'я засновника — Уманського полковника Микити Кіндратовича Сененка.
На схід від Полкової Микитівки, де зливаються річки Куп'єваха та Мерла, було розташоване скіфське городище середини I тисячоліття до н. е.[1]
Його досліджував протягом 1930-х років археолог Фукс. Протягом 1960—1970-х років городище досліджували археологічні експедиції Харківського університету під керівництвом Бориса Шрамка та Донецького університету під керівництвом Алли Моруженко. Городище мало земляні укріплення з висотою 2 метри. Жителі займались землеробством (вирощували пшеницю, ячмінь, просо) і скотарством (розводили велику та дрібну рогату худобу). Також розвивались ремесла та промисли. (напр., бронзоливарний і залізоробний, гончарний тощо)[2].
Полкова Микитівка була заснована в 1676 році як козача слобода. Її засновником вважається уманський полковник Микита Сененко (Уманець), який, цього ж року, отримав від царя жалувану грамоту на цю землю і привів сюди 260 переселенців з Правобережної України[3]. Ішли сюди й селяни-втікачі з Росії.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв − 616 людей[4].
У селі загинув у серпні 1943 року та похований Герой Радянського Союзу Євген Матвійович Терезов.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», село увійшло до Богодухівської міської громади[5].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Богодухівського району (1923—2020), село увійшло до складу новоутвореного Богодухівського району Харківської області[6].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 92,15% |
| російська | 5,57% |
| вірменська | 1,92% |
| інші | 0,66% |
- Калиненко Кирило Семенович — член Української Центральної Ради, викладач Київської політехніки.
- Касьяненко Федір Дмитрович — токар Харківського тракторного заводу Харківської області. Депутат Верховної Ради СРСР 8—10-го скликань.
Зображений у формі декоративного щита, що нагадує розкриту квітку тюльпана, символізуючи історичну готовність його жителів до захисту рідної землі, щирість і відкритість його мешканців, одночасно підкреслюючи мальовничу красу і велич сільських просторів.
Село розташоване в середині лісостепової зони і, практично, повністю обмежоване лісами. Тому зелений фон і дубове листя, у повному обсязі, символізують ліси, зелені насадження, історичну велич і могутність його просторів. Зображення хлібних ланів відтворює історичний розвиток села, де, починаючи від перших поселенців, і по цей час основою виробництва є сільське господарство і садівництво, що базуються на родючих чорноземних ґрунтах, даючи високі врожаї. Козак символізує історичне минуле і походження села. Калина — красу українських земель, а українка з короваєм — щирість і гостинність наших людей, та радість добрим гостям.
- ↑ Стародавня Україна – Google Мої карти. Google My Maps. Процитовано 27 вересня 2019.
- ↑ Бєляєв М. С., Чернігова Н. В. Наш край — Богодухівщина. — Х.: РВП «Оригінал», 1993. — С. 6, 15.
- ↑ К. П. Щелков. Историческая хронология Харьковской губернии, стр. 41, 1882 г.(рос.)
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 377—388 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 4 вересня 2015.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Полкова Микитівка на сайті Верховної Ради[недоступне посилання з квітня 2019]
- Погода: Полкова Микитівка
