Плесецьке
| село Плесецьке | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Київська область | ||||
| Район | Фастівський район | ||||
| Тер. громада | Калинівська селищна громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA32140090110095630 | ||||
| Облікова картка | Плесецьке | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1601 | ||||
| Населення | 3849 | ||||
| Площа | 9,855 км² | ||||
| Густота населення | 390,56 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 08622 | ||||
| Телефонний код | +380 4571 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°13′16″ пн. ш. 30°6′31″ сх. д. / 50.22111° пн. ш. 30.10861° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
172 м | ||||
| Водойми | р. Плиська | ||||
| Відстань до обласного центру |
35 км | ||||
| Відстань до районного центру |
18 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 08622, с. Плесецьке, вул. Центральна, 57 | ||||
| Карта | |||||
  Плесецьке | |||||
 Плесецьке | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Плесе́цьке — село в Україні, у Фастівському районі Київської області. Населення становить 3849 осіб.
Село розташоване в центральній частині Київської області, на південь від м. Київ; межує із селищем Борова та Калинівка, селами Дзвінкове та Данилівка . Відстань від села до районного центру становить 18 км, від села до Києва — 35 км. Площа становить 10004 га.
Через село тече річка Плиська давніша назва Плеска або Плиска, права притока Унави. На захід від села розташована ботанічна пам'ятка природи «Урочище Плиски».
Згідно з законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» № 317-УІІІ, який був прийнятий Верховною Радою України 9 квітня 2015 року, зміні назв підлягають топоніми (географічні назви та назви вулиць і підприємств населених пунктів України), що мають комуністичне походження. Рішенням Плесецької сільської ради від 18 грудня 2015 року за № 36-ІІІ-VII перейменовано 5 вулиць села:
| Список перейменувань |
|---|
|
Історія села Плесецьке налічує понад тисячу років, таким чином поселення є одним із найдавніших у Київській області. Назву отримало від річки Плески і виникнення Плесецького сягає часів Київської Русі, коли у 980-х роках князь Володимир будував по Ірпеню та Стугні укріплені лінії, пізніше знані як Змієві вали. Земляні насипи із дерев˙яним частоколом по верху прокладено від сучасного села Перевіз на річці Ірпінь через Плесецьке до сучасних сіл Скрипки та Хлебча. Це давнє городище в селі зветься «Замковище» (також «Валова школа»). Плесецьке городище захищало Київську землю з південного заходу. Тодішня назва «Плесков» Плесківського князівства, заселеного войовничими саками, можливо під час князювання Олега Віщого. Подібними замками по сусідству були городища в сучасних Жорнівці (тодішня назва Жернов), Чорногородці (тодішня назва, можливо, Чернів), Великій Солтанівці (тодішня назва Солтанов)[1]. За часів монголо-татарської навали було ареною бойових дій, що підтверджується археологічними знахідками. В XVII ст. Плесецьке належало роду Аксаків. Універсалом гетьмана Б. Хмельницького від 11 січня 1651 село підпорядковувалось Києво-Братському монастирю, що було підтверджено царем Олексієм Михайловичем. В ході визвольної боротьби XVII століття село було спустошене.
Універсалом гетьмана І. Мазепи від 29 червня 1702 дозволялося утворення слободи та заселення території вихідцями з Правобережної України.
У XVIII столітті — осередок гайдамацького руху. 1768 року тут побував з гайдамаками Яків Довгошиєнко[2].
За монастирських часів у Плесецькому на місці давнішої була збудована нова церква Стрітення Господнього (закінчена 1784 р.). В 1786 р. на теренах Російської імперії відбулася секуляризація земельних володінь Православної Церкви, й село стало казенним маєтком.
Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви Стрітення Господнього с. Плесецьке (приписні села с.с* Перевіз, Дзвінкове, Сподарець, Хлепча) XVIII ст. - Київської сот. Київського п., з 1781 р. Київського, з 1795 р. Васильківського Київського нам., з 1797 р. Київського пов. Київська губ.; Васильківських волості, пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/ples_001.xml
За адміністративно-територіальним поділом XVIII ст. село відносилося до Київської сот. Київського п., з 1781 р. Київського, з 1795 р. Васильківського пов. Київського нам., з 1797 р. Київського пов. Київської губ.
Станом на 1886 рік в селі Васильківської волості Васильківського повіту мешкало 2930 осіб, налічувалось 536 дворів, існували православна церква, школа, 5 постоялих будинків та 5 лавок[3].
В дореволюційний час жителі села мали тісні зв'язки з революційними організаціями Києва та Петербурга.
В роки Другої світової війни на території села діяв партизанський загін Героя Радянського Союзу Грисюка. В селі знаходиться пам'ятник загиблому першому секретарю ЦК ЛКСМ України Я. Хоменку. Про бої за визволення села від нацистських окупантів свідчать пам'ятники та обеліски загиблим.
В 1950 р. в Плесецькому велися археологічні розкопки, що підтвердили давню історію цих теренів. Найдавніші знахідки, зафіксовані у Плесецькому і його околицях, сягають другої половини І тисячоліття н. е. Дуже багатою є давньоруська спадщина Плесецького, що складається з городищ, валів та численних знахідок. Існує думка, що фортифікаційний комплекс, розташований на заплаві р. Плиски, у давньоруські часи був пунктом оборонної лінії укріплень на р. Стугні.
Після аварії на ЧАЕС у 1986 році до села було переселено мешканців села Варовичі Поліський району Київської області.
Станом на 1 січня 2007 протяжність вулиць — 46 км. Село газифіковане. Працює загально-освітня школа 1-3 ступенів на 500 учнів, 8 приватних магазинів, медична амбулаторія, будинок культури, 2 бібліотеки, відновлює роботу плесецький гранітний кар'єр, є дитячий садок «Дюймовочка». Сільська футбольна команда «Плиска» — постійний учасник районних змагань та їх неодноразовий призер. Діє молодіжний та дитячий клуб «Світло», який проводить, крім регулярних зустрічей, для молоді, — екскурсії на велосипедах «Пізнаємо рідний край!», а для дітей літні табори з вивченням англійської мови.
27 лютого 2022 року, після невдалих спроб у Василькові, десант почали висаджувати у Крушинці та Плесецькому.
При масованому ракетному обстрілі України 15 листопада 2022 року на цвинтарі Плесецького від уламків ракети загинула літня жінка[4].
В селі народилася:
- Буняк Тетяна Іванівна (1957) — чемпіонка Світу (веслування, академічна вісімка) 1978 року в Новій Зеландії, неодноразова чемпіонка СРСР з академічного веслування. Заслужений майстер спорту (1980). «Локомотив», Київ. Закінчила Київський державний інститут фізичної культури (1986). Срібна призерка Ігор XXII Олімпіади (1980) у складі вісімки, чемпіонка світу (1978, 1979), срібна призерка чемпіонату світу (1977).
- Кулик (Фоя) Світлана Петрівна (1987 р.н.) — письменниця, член ЛМО "Багаття калинове", авторка книги "Подих".
Серед вихідців села є досвідчені спеціалісти з різних галузей науки і техніки, а саме:
- Комаренко Дмитро Іванович — доктор медичних наук, професор Інституту радіології АМН України;
- Різник П. Д. — інженер-конструктор заводу ім. Антонова;
- Ковальчук В. С. — кандидат технічних наук, науковий співробітник Інституту електрозварювання ім. Патона;
- Сперкач І. О. — доцент Політехнічного інституту, провідний конструктор будівництва металургійних заводів;
- Куцоконь Н. К. — кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Інституту клітинної біології та генетичної інженерії НАН України;
- Куцоконь Ю. К. — кандидат біологічних наук, науковий співробітник Інституту зоології імені І. І. Шмальгаузена НАН України.
8 серпня 2011 р в селі Плесецьке Васильківського району Київської області експертами був вирощений соняшник заввишки 4 м 17 см.
- Фото села Плесецьке
-
-
Мешканці села у 1848 році. П'єр де ля Фліз. Костюми селян державних маєтностей Київської губернії. -
Одна з хат села, 2016 рік -
Ставок у Плесецькому на річці Плиска -
Змійові вали біля села Плесецьке -
Змійові вали біля села Плесецьке
- Є. Чернецький. До історії плесецької старовини: давній рід Шиденків у XVIII—XIX ст. — Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2008. — 30 с., ген. табл.
- ↑ Лоза Юрій (ред.). Історичний Атлас України. Найдавніше минуле. — Київ: Видавництво «Мапа», 2010. — 300 с.-сс.157,225. ISBN 978-966-8804-24-3
- ↑ Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Кількість жертв масованого обстрілу РФ 15 листопада зросла д�� двох. Українська правда. 16 листопада 2022.
- Мапа Шуберта Ф. Ф. (аркуш 22-8) http://freemap.com.ua/maps/trexverstovki-novaya-redakciya/23-8.jpg
_(1852).png)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
