Перушич
| Місто
Перушич
Perušić/Перушић 
Координати 44°39′ пн. ш. 15°23′ сх. д.H G O
|
Перушич (хорв. Perušić, серб. Перушић) — містечко в центральній Хорватії, на території Ліцько-Сенської жупанії, в історичній області Ліка, а також однойменна громада, населення якої за переписом 2011 становило 2638 жителів[1]. Саме ж містечко налічує 852 особи (2011 рік).
Містечко Перушич лежить у південно-східній частині Ліки на висоті 575—600 метрів, у долині річки Ліка, у полі, обмежованому пагорбами на захід від Кліса та залізничною віткою на схід від Старого міста Перушича (хорв. Stari grad Perušića), званого також «Городище» (хорв. Gradina).
Перушич сполучений з основними автошляхами, включаючи дорогу державного значення D50 (з Оточаця до Госпича) та автостраду Загреб—Спліт. Головна залізнична лінія MP11 зі щоденним пасажирським і вантажним сполученням також з'єднує містечко із Загребом і Сплітом.
Місцевість населена з первісних часів. На дорозі до Оточаця було знайдено артефакти кам'яної доби, ще більше знахідок походять із бронзової доби, включаючи серйозні пам'ятники з VIII або IX ст. до н. е. У лісі Беговача знаходиться давньоримський моноліт, на якому викарбувано вирок у спорі за воду між іллірійськими племенами.
Перушич набув рис повноцінного поселення у XVI столітті, коли опинився на рубежі між Османською імперією та європейськими державами. Заснований Домініком і Гашпаром Перушичами.
Коли у Столітній хорватсько-османській війні турки завоювали Ліку і Крбаву (близько 1527), укріплення Перушич стало основним опорним пунктом турецької Ліки. Це порубіжжя між трьома імперіями: Габсбурзькою монархією, включаючи залишки Хорватсько-угорської імперії, Венеційською республікою та Османською імперією — стало місцем ведення постійних воєн. Визволення від турецької влади в Ліці почалося в 1685 році.
Згодом Перушич опинився під владою Австрійської монархії у Хорватському військовому порубіжжі[2], а після Австро-угорського компромісу 1867 і до 1918 року належав до Ліцько-Крбавської жупанії Королівства Хорватія і Славонія.[3]
У Другу світову війну входив до складу великої жупи Ліка-Гацька як центр однойменного району.
Під час хорватської війни за незалежність (1991—1995) Перушич був біля лінії фронту. Містечко не почувалося у безпеці навіть після стабілізації на полях боїв і міжнародного визнання Хорватії як частини Європейського співтовариства. На додачу до артилерійських обстрілів Сербія 19 січня 1992 р. здійснила піхотну атаку, яку силами хорватськими військ було відбито.[4]
Населення громади за даними перепису 2011 року становило 2 638 осіб[1], 1 з яких назвали рідною українську мову[5]. Населення самого поселення становило 852 осіб.[1]
Динаміка чисельності населення громади[6]:
Динаміка чисельності населення центру громади[6]:
Громада Перушич — одна з найбідніших у Хорватії, населення якої скорочується. Основні види господарської діяльності — землеробство та інші галузі сільського господарства. Невеличкі поселення муніципалітету збудовано на схилах пагорбів через часті затоплення.
Крім поселення Перушич, до громади також входять:
- Баковаць-Косинський
- Буковаць-Перушицький
- Доній Косинь
- Горні�� Косинь
- Калуджероваць
- Кленоваць
- Консько Брдо
- Коса-Яняцька
- Крш
- Кварте
- Липово Полє
- Мало Полє
- Мезиноваць
- Млаква
- Прван-Село
- Село Светий Марко
- Студенці
Середня річна температура становить 8,21°C, середня максимальна – 21,66°C, а середня мінімальна – -5,94°C. Середня річна кількість опадів – 1274,00 мм.[7][8]
| Клімат поселення | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | |
| Середній максимум, °C | 4,82 | 5,82 | 8,57 | 12,40 | 17,18 | 20,65 | 21,66 | 21,26 | 17,56 | 13,24 | 8,10 | 4,67 | |
| Середня температура, °C | −0,56 | 0,43 | 3,18 | 7,02 | 11,81 | 15,28 | 17,48 | 17,05 | 13,37 | 9,04 | 3,91 | 0,48 | |
| Середній мінімум, °C | −5,94 | −4,94 | −2,19 | 1,64 | 6,43 | 9,90 | 13,28 | 12,87 | 9,17 | 4,85 | −0,28 | −3,72 | |
| Норма опадів, мм | 96 | 94 | 95 | 101 | 90 | 90 | 55 | 78 | 128 | 148 | 166 | 133 | |
| Середньомісячна швидкість вітру, м/с | 2.84 | 2.94 | 3.11 | 2.94 | 2.70 | 2.49 | 2.44 | 2.38 | 2.54 | 2.74 | 3.12 | 3.13 | |
| Середньомісячна сонячна радіація, кДж/м²·день | 4566 | 7267 | 10680 | 15233 | 19364 | 21195 | 23090 | 19750 | 14545 | 9323 | 4939 | 3808 | |
| Джерело: [7][8] | |||||||||||||
- ↑ а б в Перепис населення 2011 року (хорв.) . Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 2 липня 2017.
- ↑ Map in the Corinphila-Auktionen 2003
- ↑ Die Poststempel auf der Freimarken-Ausgabe 1867 von Österreich und Ungarn, Edwin Mueller, 1930
- ↑ Hrvatski memorijalno-dokumentacijski centar Domovinskog rata. centardomovinskograta.hr. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 липня 2015.
- ↑ Перепис населення 2011 року. Кількість мешканців за рідною мовою (хорв.) . Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 14 листопада 2013.
- ↑ а б Чисельність населення за роками (хорв.) . Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 7 серпня 2020.
- ↑ а б Fick, S.E., R.J. Hijmans (2017). Worldclim 2: New 1-km spatial resolution climate surfaces for global land areas. International Journal of Climatology. Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ а б значення визначено за географічними координатами поселення із роздільною здатністю 2,5'
- Офіційний сайт (хор.)
|
Це незавершена стаття з географії Хорватії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |