Перекис ацетону
| Перекис ацетону | |
|---|---|
 |
 |
 Acetone peroxide trimer
|
 |
| Назва за IUPAC | 3,3-Dimethyl-1,2-dioxacyclopropane (monomer) 3,3,6,6-Tetramethyl-1,2,4,5-tetraoxane (dimer) 3,3,6,6,9,9-Hexamethyl-1,2,4, 5,7,8-hexaoxacyclononane (trimer) 3,3,6,6,9,9,12,12-Octamethyl-1,2,4, 5,7,8,10,11-octaoxacyclododecane (tetramer) |
| Інші назви | Пероксид ацетону, Мати Сатани |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 17088-37-8 |
| PubChem | 536100 |
| SMILES |
CC1(C)OOC(C)(C)OO1 (dimer) CC1(C)OOC(C)(C)OOC(C)(C)OO1 (trimer) |
| InChI | 1/C9H18O6/c1-7(2)10-12-8(3,4)14-15-9(5,6)13-11-7/h1-6H3 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | C6H12O4 (dimer) C9H18O6 (trimer) |
| Молярна маса | 148,157 г/моль (dimer) 222,24 г/моль (trimer) |
| Зовнішній вигляд | Білий кристалічний порошок |
| Тпл | 91 |
| Ткип | 97–160 °C |
| Розчинність (вода) | insoluble |
| Небезпеки | |
| Головні небезпеки | Вибуховий |
| Вибухонебезпечність | |
| Ударна чутливість | Висока / середня при високій вологості) |
| Чутливість до тертя | Висока / середня при високій вологості) |
| Швидкість детонації | 5300 м/с 17,384 фт/с 3,29 милів на секунду |
| Тротиловий еквівалент | 0,83 |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Пе́рекис ацето́ну, дипе́рекис ацето́ну — дрібнокристалічна вибухова речовина схожа на борошно. До удару менш чутлива, ніж азид свинцю, хоча в переплавленому стані стає значно більше вибухонебезпечною, тому потрібно поводитись з нею обережно. Швидкість детонації при густині 0.92 г/см³ — 3700 м/сек, 1,18 г/см³ — 5300 м/сек. Диперекис ацетону здатний до перепресування, тобто спресований під тиском близько 2000 кг/см² вже горить, а не детонує. Не діє на метали, тільки злегка діє на свинець.
Вихідними речовинами, необхідними для синтезу перекису ацетону, є сірчана кислота, ацетон, гідроперит. Замість гідропериту можна використовувати пергідроль чи перекис водню (концентрований). Сірчана кислота має бути невисокої концентрації, лише для отримання кислого середовища (30—35 %). Також можливе використання хлоридної кислоти, оскільки її залишки в кристалах з часом випаруються.
У колбу на 0,5 л наливають 150 мл води і повільно доливають сірчану кислоту до об'єму 250 мл. Подрібнений гідроперит у кількості 24 таблеток розчиняють у розведеній кислоті (при використанні перикису водню до нього доливається концентрована кислота згідно з пропорцією). Отримана суміш охолоджується до 15 °C. Після охолодження і повного розчинення гідропериту до суміші повільно доливають ацетон та ретельно перемішують. При цьому температура починає зростати і розчин стає каламутним. Підвищення температури до 25 °C не допускається. Ацетон доливати до появи запаху в розчині. Розчин залишають на 1—2 год, потім фільтрують. Фільтрат ретельно промивають під проточною холодною водою, періодично пробуючи на смак (не отруйний) — розчин не повинен бути кислим. Отриманий порошок висушують при кімнатній температурі.
|
Це незавершена стаття про органічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (червень 2017) |