Перейти до вмісту

Пауль Юон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Юон.
Пауль Юон
Основна інформація
Дата народження6 березня 1872(1872-03-06)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняМосква, Російська імперія[4][5][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті21 серпня 1940(1940-08-21)[1][2][…] (68 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіВеве, Швейцарія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Швейцарія[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїкомпозитор класичної музики, музичний педагог, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаМосковська державна консерваторія імені Петра Чайковського[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіТанєєв Сергій Іванович, Аренський Антон Степанович і Вольдемар Барґіль Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніMax Trappd, Astrid Berwaldd і Nikos Skalkottasd Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанриопера[6] і симфонія Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоБерлінська академія мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладБерлінський університет мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Брати, сестриЮон Костянтин Федоровичd Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Пауль Юон (нім. Paul Juon; 6 березня 1872 Москва — 21 серпня 1940 Веве, Швейцарія) — російський і швейцарський композитор і музичний педагог. Брат художника Костянтина Юона.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Пауль Юон народився 7 березня 1872 року в сім'ї службовця страхової компанії, батько якого, дід композитора, булочник, перебрався в Росію зі швейцарської села Мазайн. Мати, за спогадами самого Пауля Юона, захоплювалася мистецтвом — трохи співала і грала[7]. В силу німецько-швейцарського походження здобув середню освіту в німецькій школі. Навчався в Московській консерваторії у Івана Гржималі (скрипка), Антона Аренського і Сергія Танєєва (композиція), потім удосконалювався як композитор в Берліні під керівництвом Вольдемара Баргіля.

У 1896—1897 роках викладав теорію музики і скрипку в Бакинській консерваторії. Потім повернувся в Берлін, де жив і працював з 1898 по 1934 роки, замінивши в 1906 році Йозефа Йоахіма як професор композиції Берлінської Вищої школи музики. Серед учнів Юона були Штефан Вольпе, Генріх Камінський, Філіп Ярнах, Ференц Вечей, Сергій Каген та інші. Після жовтневої революції 1917 року в Росію більше не повертався. У 1934 році емігрував з нацистської Німеччини до Швейцарії.

Композиторська спадщина Юона включає оперу «Алеко» (1896), чотири симфонії, три скрипкові концерти, потрійний концерт для фортепіано, скрипки та віолончелі з оркестром, широкий спектр ансамблевої, камерної та театральної музики, пісні — в цілому близько 90 творів. Юону належать також різні аранжування і перекладання, переважно для фортепіано. Німецькою мовою він переклав підручник гармонії Аренського і біографію Петра Чайковського, написану його братом Модестом.

Низка творів Юона, особливо камерних ансамблів, були записані — в тому числі у виконанні Альтенберг-тріо. У 1998 році в Цюриху було засновано Міжнародне товариство Юона, що займається вивченням і пропагандою його творчості.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
  4. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #117240443 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ а б в г Г. Риман Юон // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1491–1492.
  7. ↑ Paul Juon, seine Musik, sein Leben [Архівовано 2008-11-21 у Wayback Machine.](нім.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Пауль_Юон