Пасицельський монастир

Пасицельський монастир
Пасицельський монастир
	47°49′51″ пн. ш. 29°37′08″ сх. д. / 47.83083° пн. ш. 29.61889° сх. д.
Сучасний статус	не існує
Розташування	Україна
Зруйновано	до кінця 18 ст.
Належність	Православ'я
	Пасицельський монастир (Україна)

Пасицельський монастир (можливо Високогорський Успенський чоловічий монастир)^[1] — православний монастир поблизу села Пасицели Ананьївського повіту Херсонської губернії Російської імперії^[2].

Історія існування

Час заснування монастиря невідомий. За спогадами місцевих жителів^[3], монастир існував ще за часів панування на цих землях Єдисанської ногайської орди^[4], що була у васальній залежності від Османської імперії, а, можливо, й раніше. Тобто, православний монастир існував ще до включення цих земель до Російської імперії.

За тих часів церква монастиря та келії були вбогими, плетеними з хмизу та обмазані глиною. З цієї причини на ��ісці монастиря пізніше не залишилося і сліду.

Пізніше (близько 1790-?) була побудована дерев'яна церква.

На час існування монастиря (до кінця XVIII ст.) вода Ти��ігульського лиману доходила до цього місця і тут був рибний промисел, у якому брали участь і запорожці.

Церква монастиря по його скасуванні була продана і перевезена до села Понори Ананьївського повіту, де існувала від 1816 року як Покровська^[5].

Єпархія, до якої належав монастир, називалася «Українською».

Нині на місці монастиря відкрито храм-каплицю преподобного Серафима Саровського; в селі діє також Свято-Казанський Скит Покровського Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря (Московського патріархату) (47°49′49.4″ пн. ш. 29°40′48.5″ сх. д. / 47.830389° пн. ш. 29.680139° сх. д. / 47.830389; 29.680139)

Примітки

↑ За відомостями, розміщеними без посилання на джерело на сайті Балта
↑ Гавріилъ, А. Х. и Т. Хронологико-историческое описаніе церквей епархіи Херсонской и Таврической.—— В кн.: Записки Одесскаго общества исторіи и древностей. Томъ второй. Отдѣление первое, съ XII литографированными листами.— Одесса, в городской типографіи, 1848.— С. 140—210
↑ Наведених в кн.: Записки Одесскаго общества исторіи и древностей. Томъ второй. Отдѣление первое, съ XII литографированными листами.— Одесса, в городской типографіи, 1848.— Гавріилъ, А. Х. и Т. Хронологико-историческое описаніе церквей епархіи Херсонской и Таврической.— С. 168.
↑ Єдисанська орда після 1715 року перейшла до Кубані, а потому — на південну течію Дніпра: Енциклопедія історії України: У 10 т. Т. 3 : Е—Й.— К.: Наук. думка, 2005.— С. 109.
↑ Гавріилъ, А. Х. и Т. Хронологико-историческое описаніе церквей епархіи Херсонской и Таврической.—— В кн.: Записки Одесскаго общества исторіи и древностей. Томъ второй. Отдѣление первое, съ XII литографированными листами.— Одесса, в городской типографіи, 1848.— С. 190.

Джерела

Лебединцевъ А. И., протоіерей. Ханская Украина.— Одесса:,,Славянская" типографія Н. Хрисогелосъ, улица Кондратенко, д. № 8, 1913.— 24 с.+ Вђдомость.
Гавріилъ, А. Х. и Т. Хронологико-историческое описаніе церквей епархіи Херсонской и Таврической.—— В кн.: Записки Одесскаго общества исторіи и древностей. Томъ второй. Отдѣление первое, съ XII литографированными листами.— Одесса, в городской типографіи, 1848.— С. 140—210.
Стояв серед лісу монастир… // Ананьїв: Сторінки історії, події, люди / А. О. Цуркіна. — Ананьїв, 2013. — С. 124–125. — ISBN 966-8437-10-X.

Посилання

Хронологико-историческое описание церквей, епархии Херсонской.

[1] За відомостями, розміщеними без посилання на джерело на сайті Балта

[2] Гавріилъ, А. Х. и Т. Хронологико-историческое описаніе церквей епархіи Херсонской и Таврической.—— В кн.: Записки Одесскаго общества исторіи и древностей. Томъ второй. Отдѣление первое, съ XII литографированными листами.— Одесса, в городской типографіи, 1848.— С. 140—210

[3] Наведених в кн.: Записки Одесскаго общества исторіи и древностей. Томъ второй. Отдѣление первое, съ XII литографированными листами.— Одесса, в городской типографіи, 1848.— Гавріилъ, А. Х. и Т. Хронологико-историческое описаніе церквей епархіи Херсонской и Таврической.— С. 168.

[4] Єдисанська орда після 1715 року перейшла до Кубані, а потому — на південну течію Дніпра: Енциклопедія історії України: У 10 т. Т. 3 : Е—Й.— К.: Наук. думка, 2005.— С. 109.

[5] Гавріилъ, А. Х. и Т. Хронологико-историческое описаніе церквей епархіи Херсонской и Таврической.—— В кн.: Записки Одесскаго общества исторіи и древностей. Томъ второй. Отдѣление первое, съ XII литографированными листами.— Одесса, в городской типографіи, 1848.— С. 190.

[1]