Перейти до вмісту

Панфили

Координати: 50°12′25″ пн. ш. 31°46′7″ сх. д. / 50.20694° пн. ш. 31.76861° сх. д. / 50.20694; 31.76861
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Панфили
Герб Панфил Прапор Панфил
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Бориспільський район
Тер. громада Яготинська міська громада
Код КАТОТТГ UA32040210230046464
Основні дані
Засноване до 1670
Населення 1078
Площа км²
Густота населення 539 осіб/км²
Поштовий індекс 07750
Телефонний код +380 4575
Географічні дані
Географічні координати 50°12′25″ пн. ш. 31°46′7″ сх. д. / 50.20694° пн. ш. 31.76861° сх. д. / 50.20694; 31.76861
Середня висота
над рівнем моря
128 м
Місцева влада
Адреса ради 07750, Київська обл., Яготинський р-н, с.Панфили, вул.Центральна,1
Карта
Панфили. Карта розташування: Україна
Панфили
Панфили
Панфили. Карта розташування: Київська область
Панфили
Панфили
Мапа
Мапа

CMNS: Панфили у Вікісховищі

Панфи́ли — село в Україні, у Бориспільському районі Київської області. Населення становить 1078 осіб. Село входить в склад Яготинської міської громади.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946—1947.

Братська могила воїнів Радянської Армії

Історія

[ред. | ред. код]

Засновано як станове козацьке село Переяславського полку Гетьманщини.

З 1756 у селі Миколаївська церква.[1]

Село є на мапі 1800 року.[2]

Село постраждало від колективізації та Голодомору — геноциду радянського уряду проти української нації. На початку 1930-х років входило до складу Переяславського району Харківської області. Під час колективізації близько 100 сімей було розкуркулено. До 1933 року у селі налічувалось 700 дворів, населення — 3500 чоловік, після Голодомору залишилося 550 дворів. Від голоду за далеко не повними архівними даними, бо не фіксувались ті, про чию смерть не повідомили сільській раді рідні, та ті, хто помер у пошуках чогось їстівного в інших населених пунктах, загинули: протягом січня-грудня 1932 року 71 житель, січня-червня 1933 року 188 жителів і липня-грудня 1933 року 113 жителів села — всього 372 осіб[3].

Жертви Голодомору поховані на сільському кладовищі, також були поховання (тих, що вимерли сім'ями) у дворах, на городах. Пам'ятний знак жертвам Голодомору (дубовий хрест) встановлено в 1993 році з ініціативи Заряди В. І.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1056 97.96%
російська 21 1.95%
інші/не вказали 1 0.09%
Усього 1078 100%

Уродженці

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
  2. Карта Малороссийской губернии из атласа Вильбрехта. www.etomesto.ru. Процитовано 20 жовтня 2021.
  3. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні: Київська область. — «Буква», 2008. — с. 1149—1150
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних