Павло I (король Греції)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло І
Павло І
Павло І
6-й король Греції
Початок правління:1 квітня 1947
Кінець правління:6 березня 1964

Попередник:Георг II
Наступник:Костянтин ІІ

Дата народження:14 грудня 1901(1901-12-14)[1][2][…]
Місце народження:Афіни[4]
Країна:Греція Греція
Дата смерті:6 березня 1964(1964-03-06)[4][1][…] (62 роки)
Місце смерті:Королівський цвинтар Татойd
ПохованняКоролівський цвинтар Татойd
Дружина:Фредеріка Ганноверська
Династія:Глюксбурги
Батько:Костянтин І
Мати:Софія Прусська
Нагороди:
Велика зірка почесного знаку «За заслуги перед Австрійською Республікою» Орден Золотого руна орден Спасителя Великий Хрест ордена Почесного легіону Великий хрест особливого ступеня ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа з ланцюгом Кавалер Великого хреста ордена Ізабелли Католички Орден Данеброг (Данія) Кавелер Великого хреста на ланцюгу ордену «За заслуги перед Італійською Республікою» Баварський орден «За заслуги» Grand Cross of Naval Merit with white badge

Павло І (грец. Παύλος Α΄, 14 грудня 1901, Афіни — 6 березня 1964, Афіни) — шостий король Греції, з династії Глюксбургів. Президент НОК Греції[5]. Після скасування монархії в Румунії 30 грудня 1947 року був єдиним царюючим православним монархом.

Біографія

[ред. | ред. код]

Після закінчення військово-морського училища служив офіцером у військово-морському флоті, брав участь у Греко-турецькій війні 1919—1922 років. У грудні 1923 року, у зв'язку з перемогою республіканців на виборах, виїхав до Великої Британії, у 1925, 1934, 1935 роках виїздив до США.

Після реставрації монархії повернувся у листопаді 1935 року в Грецію. У квітні 1941 року, після вторгнення німецько-фашистських військ до Греції, втік на острів Крит, звідти через Єгипет у Велику Британію. Повернувся в Грецію в 1946 році. Після смерті старшого брата, короля Георга II, був проголошений королем 1 квітня 1947 року.

Король Павло та Фредеріка Ганноверська

Його спроби налагодження міжнародних відносин Греції вплинули позитивно на розвиток економіки. Павло І був першим головою Грецької держави, хто наніс офіційний візит правителю Туреччини. Проте через спроби повернути Греції острів Кіпр відносини із Великою Британією, до того цілком прихильною, дещо ускладнились. Зрештою в 1960 році Кіпр проголошений незалежною республікою. Незважаючи на політичну та економічну стабільність, у Греції зростала прихильність до республіканства, а король Павло та королева-консорт Фредеріка Ганноверська постійно критикувалися за втручання в політику, часті закордонні поїздки та занадто дороге для суспільства утримання королівської родини. Наприкінці 1950-х років стан здоров'я короля критично погіршився, 1964 року він був прооперований через рак шлунка і через тиждень після операції помер.

Спадкоємці

[ред. | ред. код]

9 січня 1938 у віці 37 років король Павло одружився з Фредерікою Ганноверською. Вони мали трьох спільних дітей:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Encyclopædia Britannica
  2. а б Lundy D. R. The Peerage
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. а б Павел I (король Греции) // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. The following persons have served as Presidents of the HOC. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 31 березня 2010.


Джерела

[ред. | ред. код]
  • Велика радянська енциклопедія[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)