Перейти до вмісту

ПВК «Редут»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ПВК «Редут»
рос. ЧВК «Редут»
На службі2018—дотепер
КраїнаРосія Росія
Належність ГРУ РФ
ВидСухопутні війська
ТипПВК
Чисельністьдо 200—300 (2019)

2000+ (2022)

7000—25000 (2023)
Гарнізон/ШтабКубинка, Тригуляй
Війни/битвиІнтервенція Росії в Сирію
Російсько-українська війна Повстання джихадистів у Буркіна-Фасо

Приватна військова компанія «Редут», також відома як ПВК «Щит»[1][2] (рос. Частная военная компания «Редут», ЧВК «Щит») — російське незаконне збройне формування, що комплектується найманцями. Використовувалося для контролю об'єктів нафтогазової галузі в Сирії та для підготовки російського вторгнення в Україну. З лютого 2022 року бере безпосередню участь у війні проти України.

Історія

[ред. | ред. код]

ПВК створено 2018 року на базі 45-ї бригади спеціального призначення, вихідці з якої обіймають керівні посади в компанії. Про тісний зв'язок між ПВК та 45 ОБрСпП свідчить також той факт, що база «Редуту» в Кубинці знаходиться безпосередньо поруч із територією даної військової частини.[3]

Інша база ПВК знаходиться поблизу Тамбова, на території 16-ої бригади спецпризначення. Там же, на полігоні «Тригуляй», проводиться тренування новобранців. Військовослужбовці цієї частини виступають у ролі кураторів для деяких формувань Редуту та спільно з ними брали участь у військових операціях і воєнних злочинах.

Одним із засновників ПВК є колишній військовослужбовець РФ Ігор Саліков[4].
Станом на 2019 рік чисельність ПВК «Щит» становила не більше 200—300 найманців.[2][5]

Напередодні повномасштабного вторгнення в Україну, чисельність ПВК значно зросла завдяки створенню низки нових підрозділів та продовжила збільшуватися протягом війни. Британська розвідка, станом на кінець 2023 оцінювала кількість бійців ПВК у понад 7 тисяч, тоді як за даними українських журналістів, загальна чисельність усіх загонів «Редуту», може сягати 25 тисяч найманців.[6][7]

Редут не є приватною військовою компанією у звичному розумінні. Це скоріше система рекрутингу добровольців: новобранці підписують договір із неіснуючою компанією, приписуються до військових частин і в підсумку отримують гроші від міністерства оборони. Нерідко такі частини є «віртуальними» та існують лише на папері. Основна відмінність Редуту від інших добровольчих формувань РФ полягає у відсутності офіційних контрактів з Міноборони чи росгвардією, що дає можливість найманцям достроково розірвати контракт, уникнувши при цьому відповідальності за дезертирство або невиконання наказів.[7]

Вербування в'язнів

[ред. | ред. код]

Починаючи з літа 2023 року, командири Редуту вербують до лав ПВК ув'язнених російських колоній, які підписали контракти із міноборони РФ та були направлені у тренувальні табори чи на передову. Як правило, в'язні потрапляють до окремої роти в одному із 5 загонів Редуту: «Ветерани», «Рись», «Тигри», «Вовки» або «Північ».
Журналістам «Системи» на основі відкритих джерел та розмов із родичами вдалося встановити імена 32 таких в'язнів. Загальна кількість завербованних ПВК зеків станом на осінь 2023 оцінювалась у понад тисячу осіб.[8]

Склад

[ред. | ред. код]

Структура

[ред. | ред. код]

До складу ПВК входять десятки підрозділів, які поділяються на декілька основних категорій:[7]

Підрозділи 16-ої бригади спецпризначення

[ред. | ред. код]
  • Розвідувально-диверсійний загін (з 2023 — бригада) «Вовки»
  • Розвідувально-диверсійний загін «Тигри»
  • Загін «Вітер 117»
  • Загін «Невський»

Підрозділи союзу добровольців Донбасу

[ред. | ред. код]
  • Розвідувально-штурмова бригада імені святого Георгія
    • Загін «Зубр»
    • Загін «Херсон»
    • Загін «Артдивізіон»
    • Загін «Вихор»
  • Загін «Північ»
  • Загін «Центр»

«Козацькі» підрозділи

[ред. | ред. код]
  • Бригада «Дон»
    • Батальйон «Лістань»
  • Бригада «Скіф»

Інші формування

[ред. | ред. код]

До кінця 2022 року за допомогою системи «Редут» також комплектувалися і неонацистські угрупування ДШРГ «Русич» та «Імперський легіон».

Участь у бойових діях

[ред. | ред. код]

Російська інтервенція в Сирію

[ред. | ред. код]

У Сирії загони найманців «Редуту» чисельністю 25—30 осіб охороняли декілька об'єктів компанії «Стройтрансгаз», що контролюється структурами російського бізнесмена Геннадія Тимченка.[3]
15 червня 2019 терористами було підірвано автомобіль в районі Пальміри. Група бійців ПВК, що вирушила на місце вибуху задля встановлення обставин потрапила під мінометний обстріл, у ході якого троє найманців загинули та один зазнав поранень.[9] Серед загиблих виявились 2 колишніх бойовиків «ЛНР», що брали участь у війні на сході України.[10]

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

Перші розвідувальні загони найманців «Редуту» почали прибувати в ОРДЛО ще на рубежі 2021—2022 років. Крім того, у середині лютого кількасот бойовиків розвідувально-диверсійного загону «Вовки» були направлені до білоруської частини Чорнобильської зони відчуження.
У ніч на 23 лютого 2022 року група редутівців перейшла Сіверський Донець поблизу Станиці Луганської та провела розвідку в тилу українських військ.
Відразу після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, керівництво ПВК спішно розпочало масштабне вербування найманців для участі у війні, в рамках якого навіть роздрукували так звані «чорні списки» (списки осіб, що не пройшли співбесіду до ПВК та колишніх найманців, що були з неї звільнені). Численні новостворені загони ПВК взяли участь у бойових діях одразу на багатьох напрямках: Київському, Харківському, Донецькому та Луганському.
На початку березня 2022 року, у Київській області внаслідок поганої координації російських військ, дві колони ПВК, сприйнявши одна одну за противника, влаштували між собою перестрілку, в ході якої був поранений командир одного із загонів «Редуту» Іван Міхеєв, позивний «Сєвєр». 20 березня «Сєвєр» від отриманих поранень помер у госпіталі.[7][11]

Наприкінці березня російські війська розпочали відступ із півночі України. Підрозділи «Редуту», що прикривали відхід сил 36-ї загальновійськової армії ЗС РФ були виведені з Київської області в Білорусь та згодом перекинуті на Харківський напрямок.

22 червня ударом РСЗВ був знищений штаб РДЗ «Вовки» у селі Олександрівка Ізюмського району. Згодом полонені розповіли, що внаслідок обстрілу загинули 16 бойовиків.[12]
10 вересня у Харківській області українські військові із розвідгрупи «Барс» 25-ї повітрянодесантної бригади влаштували засідку на російську колону та взяли у полон двох найманців-громадян Узбекистану. За словами полонених, обидва були завербовані в ПВК у Москві.[13][14]
19 вересня 2022 року поблизу Лимана було взято у полон громадянина Білорусі, що в липні 2022 підписав контракт із ПВК «Редут». 6 жовтня СБУ повідомила йому про оголошення підозри у найманстві.[15]На початку 2023 року низка підрозділів Редуту, зокрема 60-та ОДШБр «Ветерани» та ПВК «Потік» були направлені до околиць Авдіївки та Бахмута.

6 червня 2023, одразу 8 бойовиків бригади «Ветерани» були взяті в полон бійцями 127-ої бригади ТрО поблизу Бахмута.[16]

18 січня 2024 найманці загону «Тигри» за підтримки «Ветеранів» провели операцію із захоплення району комплексу «Царська Охота» в Авдіївці, під час якої 150 бойовиків, після проведення підготовчих інженерних робіт, пройшли понад 2 кілометри підземною водопровідною трубою у тил ЗСУ та, заставши зненацька український гарнізон, змогли взяти позиції під свій контроль.[17][18] Наприкінці січня стало відомо про ліквідацію Павла «Піонера» Фролова – командира батальйону Редуту, який займався плануванням цієї операції. За даними російських ЗМІ, Фролов загинув, підірвавшись на міні, так і не доживши до прориву української оборони.[19]

Буркіна-Фасо

[ред. | ред. код]

У травні 2024 року група бійців 81-ї добровольчої бригади «Ведмеді» чисельністю у 100 ос��б була направлена до Буркіна-Фасо на підтримку військової хунти капітана Ібрагіма Траоре. Наприкінці серпня найманці покинули країну та були перекинуті до Курської області для відбиття наступу ЗСУ.[20]

Воєнні злочини

[ред. | ред. код]

Відомо про участь найманців «Редуту» у катуваннях та вбивствах мирних жителів, зокрема, ветеранів війни на сході України. Так, 11 жовтня 2022 року СБУ повідомила про взяття у полон на Харківщині російської ДРГ, у складі якої були 2 військових 16-ї бригади спецпризначення ЗС РФ та двоє бійців ПВК «Редут». Полонені зізналися про причетність до катування цивільних у смт Борова. На місці злочину, на території бази відпочинку «Світло Шахтаря», поліцейські виявили катувальну яму із тілами двох чоловіків зі слідами тортур. За інформацією Національної поліції, у тій же ямі було закатовано ветерана АТО Сергія Авдєєва.[21]

Командування

[ред. | ред. код]

За даними ЗМІ, імовірним керівником ПВК є майор Костянтин Мірзаянц, колишній заступник командира 45-го полку ПДВ.[5][11]

Втрати

[ред. | ред. код]

Із відкритих джерел відомо про деякі втрати ПВК у Сирії та Україні:

Російська інтервенція в Сирію

[ред. | ред. код]
п/п Прізвище, ім'я, по-батькові підрозділ/посада Дата народження Дата смерті Місце смерті
1. Хонда Давид Петрович («Шаман»)[5] 10.10.1977[22] 15.06.2019 Пальміра
2. Лиховських Олексій Олексійович («Танкіст»)[5] 30.09.1986[23] 15.06.2019 Пальміра
3. «Кайрат»[5] 15.06.2019 Пальміра

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]
п/п Прізвище, ім'я, по-батькові підрозділ/посада Дата народження Дата смерті Місце смерті
1. Міхеєв Іван Павлович («Сєвєр»)[11][24] командир загону,
підполковник
05.03.1984 20.03.2022 Смертельно поранений поблизу Києва
2. Матлаєв Артем[25][26] РДЗ «Вовки», оператор БПЛА,
капітан-лейтенант запасу
07.09.2022 Балаклія
3. Нестеренко Роман Володимирович[27] старший лейтенант запасу 27.05.1982 08.09.2022 Балаклія
4. Саїтов Дамір («Кабан»)[28] РДЗ «Вовки» 09.2022 Балаклія

Згідно трофейним документам, втрати РДО «Вовки» зі складу Редуту в боях за Київ у лютому-березні 2022 склали: 3 убитих, 1 зниклий безвісти та не менше 8 поранених. Станом на перше липня, кількість убитих зросла до 21, а поранених – до 84. Таким чином, менш ніж за 5 місяців участі у війні, загін втратив 37% особового складу.[7][12]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Хитрість «Редут»: як ГРУ створило фантомну «ЧВК» для вербування тисяч росіян на війну проти України. radiosvoboda.org (укр.). {{cite web}}: символ зміни рядка в |title= на позиції 18 (довідка)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. (рос.) Как слесари и охранники зарабатывают в Сирии полмиллиона в месяц. ura.news. Процитовано 3 грудня 2022.
  2. а б Спецслужби Лукашенко засилають агентуру до російських ПВК. Сповідь полоненого найманця (ВІДЕО) -. Inshe.tv. 25 листопада 2022. Процитовано 3 грудня 2022.
  3. а б (рос.) В Сирии убиты трое наемников из российской ЧВК «Щит». Она занимается охраной объектов, принадлежащих Геннадию Тимченко. Meduza. 29 липня 2019. Процитовано 3 грудня 2022.
  4. Єгошина, Валерія (19 грудня 2023). Російський військовий звернувся до МКС, він пов’язаний із «ПВК Редут» – «Схеми». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 20 грудня 2023.
  5. а б в г д (рос.) Без «Щита». Новая газета. 29 липня 2019. Процитовано 3 грудня 2022.
  6. У розвідці Британії озвучили чисельність російської ПВК Редут. ua.korrespondent.net (рос.). Процитовано 5 вересня 2024.
  7. а б в г д В. Єгошина, К. Толстякова, Є. Сурначова, Д. Бєловодьєв. Хитрість «Редут». Розслідування «Схем» і «Системи». Радіо Свобода (рос.).
  8. "ЧВК "Редут" массово вербует российских заключенных после ухода "Вагнера". На фронт "компания" отправила уже более тысячи осужденных. Настоящее Время (рос.). 11 жовтня 2023. Процитовано 5 вересня 2024.
  9. (рос.) «Новая газета» узнала о гибели в Сирии трех бойцов новой российской ЧВК «Щит». 29 липня 2019. Процитовано 3 грудня 2022.
  10. У Сирії загинули військові з російської ПВК «Щит», які раніше воювали на Донбасі. Укрінформ. 29 липня 2019. Процитовано 3 грудня 2022.
  11. а б в (рос.) Расследование «Медузы» о наемниках на войне в Украине. Meduza. 13 липня 2022. Процитовано 3 грудня 2022.
  12. а б Радіо Свобода (10 жовтня 2023), Таємниці російських найманців: відео з телефонів, бої та злочини, зізнання полонених - ПВК «Редут», процитовано 5 вересня 2024
  13. Узбекистан питає, чи правда у полон під Балаклією потрапили два узбеки. Українська правда (укр.). 15 вересня 2022. Процитовано 3 грудня 2022.
  14. Вбивча засідка розвідгрупи «Барса» 25-ої бригади на російську колону під Балаклією, допит полонених., Ютуб, процитовано 6 грудня 2022
  15. ЗСУ захопили у полон білоруса, що воював в складі російської ПВК. SVOBODA.FM. 6 жовтня 2022. Процитовано 3 грудня 2022.
  16. ©2007- 2024; група "Об'єктив", ТОВ "Медіа; Свободи, Майдан (6 червня 2023). Харківські тероборонівці взяли в полон росіян із ПВК “Ветеран” (відео). www.objectiv.tv (укр.). Процитовано 5 вересня 2024.
  17. Newformat.info (25 січня 2024). Окупанти захопили позиції на півдні Авдіївки. НОВИЙ ФОРМАТ (укр.). Процитовано 6 вересня 2024.
  18. «Царская охота» под Авдеевкой. aktualno21.
  19. Gazeta.ua (3 лютого 2024). На Херсонщині підірвався на міні командир російської ПВК "Редут". Gazeta.ua (укр.). Процитовано 5 вересня 2024.
  20. Із Буркіна-Фасо виходять бійці російського ПВК "Ведмідь". Їх перекидають на Курськ — Le Monde. suspilne.media.
  21. Не лише «Вагнер». Трьох бійців російської ПВК «Редут» засудили за найманство та воєнні злочини. Ґрати. Процитовано 22 лютого 2023.
  22. NSA. Хонда Давид Петрович. Миротворець (рос.). Процитовано 8 березня 2023.
  23. XUNTA. Лиховских Алексей Алексеевич. Миротворець (рос.). Процитовано 8 березня 2023.
  24. SBU. Михеев Иван Павлович. Миротворець (рос.). Процитовано 8 березня 2023.
  25. (рос.) В Мостовском районе похоронили военного, который в августе ушел в ЧВК и почти сразу погиб. 93.ru - новости Краснодара. 21 лютого 2023. Процитовано 8 березня 2023.
  26. (рос.) Данные о погибших в Украине: еще 28 военных с Юга России и Северного Кавказа. RFE/RL. Процитовано 8 березня 2023.
  27. Нестере��ко Роман Владимирович // Poteru.net
  28. (рос.) Семья погибшего бойца частной военной компании осталась без выплат в Челябинской области. Информационное агентство «Европейско-Азиатские Новости». Процитовано 8 березня 2023.