ПВК «Редут»

ПВК «Редут»
рос. ЧВК «Редут»
На службі	2018—дотепер
Країна	Росія
Належність	ГРУ РФ
Вид	Сухопутні війська
Тип	ПВК
Чисельність	до 200—300 (2019) 2000+ (2022) 7000—25000 (2023)
Гарнізон/Штаб	Кубинка, Тригуляй
Війни/битви	Інтервенція Росії в Сирію Російсько-українська війна Битва за Київ Битва за Харків Повстання джихадистів у Буркіна-Фасо

Приватна військова компанія «Редут», також відома як ПВК «Щит»^[1][2] (рос. Частная военная компания «Редут», ЧВК «Щит») — російське незаконне збройне формування, що комплектується найманцями. Використовувалося для контролю об'єктів нафтогазової галузі в Сирії та для підготовки російського вторгнення в Україну. З лютого 2022 року бере безпосередню участь у війні проти України.

ПВК створено 2018 року на базі 45-ї бригади спеціального призначення, вихідці з якої обіймають керівні посади в компанії. Про тісний зв'язок між ПВК та 45 ОБрСпП свідчить також той факт, що база «Редуту» в Кубинці знаходиться безпосередньо поруч із територією даної військової частини.^[3]

Інша база ПВК знаходиться поблизу Тамбова, на території 16-ої бригади спецпризначення. Там же, на полігоні «Тригуляй», проводиться тренування новобранців. Військовослужбовці цієї частини виступають у ролі кураторів для деяких формувань Редуту та спільно з ними брали участь у військових операціях і воєнних злочинах.

Одним із засновників ПВК є колишній військовослужбовець РФ Ігор Саліков^[4].
Станом на 2019 рік чисельність ПВК «Щит» становила не більше 200—300 найманців.^[2][5]

Напередодні повномасштабного вторгнення в Україну, чисельність ПВК значно зросла завдяки створенню низки нових підрозділів та продовжила збільшуватися протягом війни. Британська розвідка, станом на кінець 2023 оцінювала кількість бійців ПВК у понад 7 тисяч, тоді як за даними українських журналістів, загальна чисельність усіх загонів «Редуту», може сягати 25 тисяч найманців.^[6][7]

Редут не є приватною військовою компанією у звичному розумінні. Це скоріше система рекрутингу добровольців: новобранці підписують договір із неіснуючою компанією, приписуються до військових частин і в підсумку отримують гроші від міністерства оборони. Нерідко такі частини є «віртуальними» та існують лише на папері. Основна відмінність Редуту від інших добровольчих формувань РФ полягає у відсутності офіційних контрактів з Міноборони чи росгвардією, що дає можливість найманцям достроково розірвати контракт, уникнувши при цьому відповідальності за дезертирство або невиконання наказів.^[7]

Починаючи з літа 2023 року, командири Редуту вербують до лав ПВК ув'язнених російських колоній, які підписали контракти із міноборони РФ та були направлені у тренувальні табори чи на передову. Як правило, в'язні потрапляють до окремої роти в одному із 5 загонів Редуту: «Ветерани», «Рись», «Тигри», «Вовки» або «Північ».
Журналістам «Системи» на основі відкритих джерел та розмов із родичами вдалося встановити імена 32 таких в'язнів. Загальна кількість завербованних ПВК зеків станом на осінь 2023 оцінювалась у понад тисячу осіб.^[8]

До складу ПВК входять десятки підрозділів, які поділяються на декілька основних категорій:^[7]

• Розвідувально-диверсійний загін (з 2023 — бригада) «Вовки»
• Розвідувально-диверсійний загін «Тигри»
• Загін «Вітер 117»
• Загін «Невський»

• Розвідувально-штурмова бригада імені святого Георгія
  • Загін «Зубр»
  • Загін «Херсон»
  • Загін «Артдивізіон»
  • Загін «Вихор»
• Загін «Північ»
• Загін «Центр»

• Бригада «Дон»
  • Батальйон «Лістань»
• Бригада «Скіф»

• 60-та окрема диверсійна штурмова бригада «Ветерани»
• 81-ша бригада спеціального призначення «Ведмеді»
• 88-ма розвідувально-диверсійна бригада «Еспаньйола»
• ПВК «Потік»
• Загін «Лев»
• Загін «Рисі»
• Загін «Borz»
• Загін «Троя»
• Загін «Ірбіс»

До кінця 2022 року за допомогою системи «Редут» також комплектувалися і неонацистські угрупування ДШРГ «Русич» та «Імперський легіон».

У Сирії загони найманців «Редуту» чисельністю 25—30 осіб охороняли декілька об'єктів компанії «Стройтрансгаз», що контролюється структурами російського бізнесмена Геннадія Тимченка.^[3]
15 червня 2019 терористами було підірвано автомобіль в районі Пальміри. Група бійців ПВК, що вирушила на місце вибуху задля встановлення обставин потрапила під мінометний обстріл, у ході якого троє найманців загинули та один зазнав поранень.^[9] Серед загиблих виявились 2 колишніх бойовиків «ЛНР», що брали участь у війні на сході України.^[10]

Перші розвідувальні загони найманців «Редуту» почали прибувати в ОРДЛО ще на рубежі 2021—2022 років. Крім того, у середині лютого кількасот бойовиків розвідувально-диверсійного загону «Вовки» були направлені до білоруської частини Чорнобильської зони відчуження.
У ніч на 23 лютого 2022 року група редутівців перейшла Сіверський Донець поблизу Станиці Луганської та провела розвідку в тилу українських військ.
Відразу після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, керівництво ПВК спішно розпочало масштабне вербування найманців для участі у війні, в рамках якого навіть роздрукували так звані «чорні списки» (списки осіб, що не пройшли співбесіду до ПВК та колишніх найманців, що були з неї звільнені). Численні новостворені загони ПВК взяли участь у бойових діях одразу на багатьох напрямках: Київському, Харківському, Донецькому та Луганському.
На початку березня 2022 року, у Київській області внаслідок поганої координації російських військ, дві колони ПВК, сприйнявши одна одну за противника, влаштували між собою перестрілку, в ході якої був поранений командир одного із загонів «Редуту» Іван Міхеєв, позивний «Сєвєр». 20 березня «Сєвєр» від отриманих поранень помер у госпіталі.^[7][11]

Наприкінці березня російські війська розпочали відступ із півночі України. Підрозділи «Редуту», що прикривали відхід сил 36-ї загальновійськової армії ЗС РФ були виведені з Київської області в Білорусь та згодом перекинуті на Харківський напрямок.

22 червня ударом РСЗВ був знищений штаб РДЗ «Вовки» у селі Олександрівка Ізюмського району. Згодом полонені розповіли, що внаслідок обстрілу загинули 16 бойовиків.^[12]
10 вересня у Харківській області українські військові із розвідгрупи «Барс» 25-ї повітрянодесантної бригади влаштували засідку на російську колону та взяли у полон двох найманців-громадян Узбекистану. За словами полонених, обидва були завербовані в ПВК у Москві.^[13][14]
19 вересня 2022 року поблизу Лимана було взято у полон громадянина Білорусі, що в липні 2022 підписав контракт із ПВК «Редут». 6 жовтня СБУ повідомила йому про оголошення підозри у найманстві.^[15]На початку 2023 року низка підрозділів Редуту, зокрема 60-та ОДШБр «Ветерани» та ПВК «Потік» були направлені до околиць Авдіївки та Бахмута.

6 червня 2023, одразу 8 бойовиків бригади «Ветерани» були взяті в полон бійцями 127-ої бригади ТрО поблизу Бахмута.^[16]

18 січня 2024 найманці загону «Тигри» за підтримки «Ветеранів» провели операцію із захоплення району комплексу «Царська Охота» в Авдіївці, під час якої 150 бойовиків, після проведення підготовчих інженерних робіт, пройшли понад 2 кілометри підземною водопровідною трубою у тил ЗСУ та, заставши зненацька український гарнізон, змогли взяти позиції під свій контроль.^[17][18] Наприкінці січня стало відомо про ліквідацію Павла «Піонера» Фролова – командира батальйону Редуту, який займався плануванням цієї операції. За даними російських ЗМІ, Фролов загинув, підірвавшись на міні, так і не доживши до прориву української оборони.^[19]

У травні 2024 року група бійців 81-ї добровольчої бригади «Ведмеді» чисельністю у 100 ос��б була направлена до Буркіна-Фасо на підтримку військової хунти капітана Ібрагіма Траоре. Наприкінці серпня найманці покинули країну та були перекинуті до Курської області для відбиття наступу ЗСУ.^[20]

Відомо про участь найманців «Редуту» у катуваннях та вбивствах мирних жителів, зокрема, ветеранів війни на сході України. Так, 11 жовтня 2022 року СБУ повідомила про взяття у полон на Харківщині російської ДРГ, у складі якої були 2 військових 16-ї бригади спецпризначення ЗС РФ та двоє бійців ПВК «Редут». Полонені зізналися про причетність до катування цивільних у смт Борова. На місці злочину, на території бази відпочинку «Світло Шахтаря», поліцейські виявили катувальну яму із тілами двох чоловіків зі слідами тортур. За інформацією Національної поліції, у тій же ямі було закатовано ветерана АТО Сергія Авдєєва.^[21]

За даними ЗМІ, імовірним керівником ПВК є майор Костянтин Мірзаянц, колишній заступник командира 45-го полку ПДВ.^[5][11]

Із відкритих джерел відомо про деякі втрати ПВК у Сирії та Україні:

Згідно трофейним документам, втрати РДО «Вовки» зі складу Редуту в боях за Київ у лютому-березні 2022 склали: 3 убитих, 1 зниклий безвісти та не менше 8 поранених. Станом на перше липня, кількість убитих зросла до 21, а поранених – до 84. Таким чином, менш ніж за 5 місяців участі у війні, загін втратив 37% особового складу.^[7][12]

• ПВК Вагнера
• ПВК «Патріот»

• Хитрість «Редут»: як ГРУ створило фантомну «ЧВК» для вербування тисяч росіян на війну проти України. radiosvoboda.org (укр.). {{cite web}}: символ зміни рядка в |title= на позиції 18 (довідка)