Отто Штапф (генерал)

Отто Штапф
нім. Otto Stapf
Штапф (праворуч) і Вальтер фон Райхенау з офіцерами пропагандистської роти (СРСР, вересень 1941).
Народився	13 листопада 1890(1890-11-13) Іфофен, Кітцінґен, Нижня Франконія[1]
Помер	30 березня 1963(1963-03-30) (72 роки) Мюнхен, ФРН[1]
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	генерал від інфантерії
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Отто Штапф (нім. Otto Stapf; 13 листопада 1890, Іпгофен — 30 березня 1963, Мюнхен) — німецький воєначальник, генерал піхоти вермахту (1 квітня 1942). Єдиний кавалер одночасно Лицарського хреста Залізного хреста і Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.

1 серпня 1910 року поступив на службу в Баварську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. З листопада 1938 року — 3-й обер-квартирмейстер Генштабу сухопутних військ і офіцер зв'язку із люфтваффе. З 6 листопада 1940 року — перший командир 111-ї піхотної дивізії. З 1 по 26 січня 1942 року тимчасово виконував обов'язки командира 44-го армійського корпусу. З 3 серпня 1942 року — начальник Східного економічного штабу, який очолював до його розпуску восени 1944 року.

Штапф вважався «особливо затятим противником Гітлера», хоча і не брав активну участь в русі Опору. Восени 1944 року він перед Йоахімом Куном «висловив надію на швидке усунення» Гітлера. Клаус фон Штауффенберг планував призначити Штапфа новим міністром залізничного транспорту.

• Медаль принца-регента Луїтпольда
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний хрест 3-го класу з мечами
• Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами і короною
• Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Лицарський хрест Залізного хреста (31 серпня 1941)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (10 вересня 1944)
• Баварський орден «За заслуги» (1961)

• Klaus D. Patzwall: Die Ritterkreuzträger des Kriegsverdienstkreuzes 1942–1945. Militaria-Archiv Patzwall, Hamburg 1984.
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Mittler & Sohn, Berlin, S. 133.
• Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 717.
• Peter Hoffmann: Stauffenbergs Freund: die tragische Geschichte des Widerstandskämpfers Joachim Kuhn. C.H. Beck, 2007, ISBN 3-406-55810-0, S. 94.

• Нагороди.

1. ↑ ^{а б} Deutsche Nationalbibliothek Record #1030117594 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578