Перейти до вмісту

Отто Нагель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Отто Нагель
нім. Otto Nagel
Народився27 вересня 1894(1894-09-27)[4][2][…]
Weddingd, Мітте, Берлін, Німецька імперія
Помер12 липня 1967(1967-07-12)[1][2][…] (72 роки)
Biesdorfd, Marzahn-Hellersdorfd, Берлін, НДР[4]
ПохованняЦентральний цвинтар Фрідріхсфельдеd
Країна НДР
Діяльністьполітик, художник, рисувальник
Знання мовнімецька[6]
Жанрпейзаж
Посададепутат Народної палати НДРd[7] і президент
ПартіяСоціалістична єдина партія Німеччини, Комуністична партія Німеччини і Соціал-демократична партія Німеччини
Нагороди
Могила Отто Нагеля на Центральному кладовищі Фрідріхсфельде в Берліні

Отто Нагель (нім. Otto Nagel; нар. 27 вересня 1894(18940927), Берлін — пом.12 липня 1967, там же) — німецький живописець і графік, організатор і керівник Німецької академії мистецтв (НДР), майстер міського пейзажу і жанрової сцени. Найвідоміший своїми зображеннями Берліна.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Отто Нагель народився у берлінському районі Веддінг у родині столяра, учасника соціал-демократичного руху. Надалі Отто все життя дотримувався лівих політичних поглядів. Після закінчення «народної» школи вступив до школи мозаїчного і вітражного мистецтв, але можна сказати, що живопис він вивчав самостійно.

Під час Першої світової війни Нагель потрапив до табору для штрафників за ухилення від військової служби. В 1919 він написав свою першу олійну картину — під впливом творчості Августа Маке. В цей же період Нагель стає членом Комуністичної партії Німеччини. В 1922 разом з Ервіном Піскатором організовує Товариство допомоги художникам.

В 1933 Нагеля обрали головою Загальнонімецької спілки художників, однак майже відразу ця організація була скасована нацистами, що прийшли до влади.

Після Другої світової війни Нагель жив спочатку під Потсдамом, а потім, з 1950 — у Східному Берліні.

В 1950 був нагороджений Національною премією НДР. У тому ж році він бере участь у створенні Німецької академії мистецтв в Берліні. В 1956—1962 р обіймає посаду президента академії.

Художник помер 12 липня 1967 у берлінському районі Бісдорф.

Література

[ред. | ред. код]
  • Leben und Werk (Geleitwort von М. Schroeder). B., 1952.
  • Отто Нагель. Кете Кольвиц. М.: Изобразительное искусство, 1971
  • Марченко Е. Отто Нагель, М., 1960.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Нагель Отто // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б в Otto Nagel
  3. ↑ а б Discogs — 2000.
  4. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118586300 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  6. ↑ CONOR.Sl
  7. ↑ Deutsche Biographie — München BSB, Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, 2001.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Отто_Нагель&oldid=41802696