Осадові гірські породи

Частина серії статей на тему
Геологія
Наука про тверду оболонку Землі
Категорія Історія
Ключові аспекти Мінерали Гірські породи (магматичні Осадові Метаморфічні) Відклади Плити Шари Вивітрювання Ерозія Геохронологічна шкала
Закони, принципи, теорії Стратиграфічні принципи Принцип первісної горизонтальності Закон суперпозиції Принцип латеральної безперервності Принцип наскрізних зв'язків Закон незворотності еволюції Принцип включень і компонентів Закон Вальтера
Розділи Склад Геохімія Мінералогія Седиментологія Петрологія Будова Землі Форми рельєфу Геоморфологія Гляціологія Структурна геологія Вулканологія Геологічна історія Геологічна історія Землі
Дослідження Галузі геології Геолог Методи Геологічна зйомка
Застосування Інженерна Гірнича Судова Військова
Планетарна геологія Геологія планет Сонячної системи За планетами та тілами Меркурій Венера Місяць Марс 4 Веста Церера Іо Титан Тритон Плутон Харон
Портал «Геологія»
п о р

Осадо́ві гірські́ поро́ди (англ. sedimentary rocks; нім. Ablagerungsgesteine n pl, Absatzgesteine n pl, Sedimentgesteine n pl) — гірські породи, що утворилися на поверхні літосфери внаслідок вивітрювання та перевідкладення давніших порід різного походження, випадіння речовин із розчинів, нагромадження решток рослинних і тваринних організмів та продуктів їх життєдіяльності, вулканічного матеріалу та матеріалу, що надходить з космосу.

Зокрема, утворюються при нагромадженні й цементуванні відкладів, які приносяться водою, вітром, льодом або силою тяжіння.

Осадові гірські породи покривають понад 2/3 поверхні Землі і складаються з трьох основних категорій: уламкові, осаджувані хімічно й органічних. Уламкові осадові породи найбільша група, що складається з уламків гірських порід, тобто глини, піску і гравію. До осаджуваних хімічно належать вапняки, гірські породи крейди, і відклади типу гіпсу та нальоту (гірська сіль). Вугілля, нафта, вапняк, що складається з викопних матеріалів, є прикладами органічних осадових порід.

Осадові породи поділяються на чотири генетичні групи:

• уламкові (теригенні),
• глинисті,
• хемогенні,
• органогенні.

Між цими групами існують різноманітні переходи, що приводять до формування порід змішаного складу.

Різний генезис осадових порід є причиною їхнього великого різноманіття і неможливості об'єднання окремих груп за структурною ознакою. Тому структуру розглядають окремо для глинистих і уламкових порід, з одного боку, та хемогенних і органогенних — з іншого.

Уламкові та глинисті породи, що утворюються внаслідок осідання механічних часток, можуть зустрічатися як у незцементованому вигляді (піски, гравій), так і зцементованому (пісковики). Тому розрізняють також типи і структури цементу або співвідношення зерен та цементу. Характер цементації в породах має величезне значення, оскільки в основному саме він визначає їхню міцність.

Для уламкових і глинистих порід основною структурною ознакою, що визначає їхні якості, назву і місце у класифікації, є величина зерен. За величиною зерен (мм) розрізняють: грубоуламкову (псефітову) — 2—100 мм; піщану (псамітову) — 2—0,05 мм; пилувату (алевритову) — 0,05—0,005 мм та глинисту (пелітову) — <0,005 мм структури.

Під час визначення структури уламкових порід потрібно враховувати форму зерен — окатані (галька), напівокатані (гострокутні) або неокатані (щебінь, дресва).

Феноменологічна схема утворення осадкових гірських порід включає таку послідовність основних процесів породотворення:

седиментація або седиментогенез (накопичення осадів) → діагенез (перетворення осадів у глинистих породах) → катагенез (зміни осадових порід на глибині поза зоною діагенезу) → метагенез (глибші зміни речовини осадових порід на глибині) → гіпергенез (зміни порід під впливом вивітрювання в приповерхневій частині земної кори).

Осадові гірські породи класифікують за їх компонентним і/або хімічним складом та походженням. Серед осадових гірських порід переважають глинисті (глини, аргіліти, глинисті сланці — 48 % на платформах, 49 % в геосинкліналях), піщані (піски і пісковики — 23 % на платформах, 23 % в геосинкліналях) і карбонатні (вапняки, доломіт та ін.).

Солі становлять 2,8 % на платформах і 0,3 % в геосинкліналях. У межах материків бл. 20 % обсягу всіх осадкових гірських порід залягає на платформах і 48 % в геосинкліналях. Понад 75 % всіх г. п., що вилучаються з надр Землі (вугілля, нафта, солі, руди заліза, марганцю, алюмінію, розсипи золота і платини, фосфорити, нерудні буд. матеріали тощо), міститься в осадкових гірських породах.

За способом утворення осадові гірські породи поділяють на:

• уламкові (конгломерати, галька, піски, леси тощо),
• глинисті (каолінітові, монтморилонітові глини, вторинні каоліни тощо) й
• хіміко-органогенні (вапняки, солі, трепели, вугілля викопне тощо).

Кременисті осадкові гірські породи — гірські породи, що складаються переважно з аморфного кремнезему, утвореного з органічних залишків (шкаралупок діатомей, спікул кремнієвих губок, черепашок радіолярій) чи дрібних сферичних тілець (ґлобул) опалу або халцедону. Умови нагромадження осадів та подальші їх зміни визначають шаруватість (одна з основних ознак будови), пористість та спосіб цементації осадкових гірських порід. Однорідні за розмірами й густиною осадкові гірські породи називають відсортованими.

Характерною ознакою осадових гірських порід є їх шаруватість, тобто властивість розташовуватися паралельними або майже паралельними шарами, що відрізняються один від одного складом, структурою, твердістю і забарвленням складаючих їх порід. У товщі осадових гірських порід кожний шар (або пласт) відділений від іншого поверхнею нашарування. Поверхня, яка обмежує пласт знизу, називається підошвою, а поверхня, що обмежує пласт зверху — покрівлею. Отже, покрівля нижчого шару є одночасно підошвою покриваючого шару.

Первинною формою залягання осадових гірських порід є горизонтально залягаючий пласт, складений однорідними породами й обмежений більш-менш паралельними нашаруваннями порід у покрівлі та підошві. Однак у результаті руху земної кори первинна горизонтальна форма залягання осадових гірських порід може бути порушена, внаслідок чого пласт приймає будь-яке похиле положення.

Похило залягаючий пласт характеризується істинною, горизонтальною та вертикальною потужностями.

Осадові гірські породи становлять 10 % усіх гірських порід земної кори: вкривають 75 % поверхні Землі, утворюючи осадову оболонку (стратисферу). Бл. 70 % всіх корисних копалин представлені осадковими гірськими породами. Вік деяких осадкових гірських порід сягає 3,98 млрд р. (виявлені в Ґренландії, 1971). Вивченням осадкових гірських порід займається літологія.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Sedimentary rock

• Поверхня нашарування
• Осадонакопичення
• Невідсортований матеріал
• Осади
• Відклади
• Осадові родовища
• Опока
• Текстура осадових порід
  • Текстура осадових порід плямиста
  • Текстура осадових порід шарувата
  • Текстура осадових порід сітчаста

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Техніка і технологія переробки гірських порід: навч. посіб. [Електронний ресурс]: навч. посіб. для студ. спеціальності 184 «Гірництво»/В. Г. Кравець, О. М. Терентьєв В. С. Білецький, В. О. Смирнов, О. М. Чала; КПІ ім. Ігоря Сікорського. — Електронні текстові дані (1 файл: 29,9 Мбайт). — Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2019. — 315 с.

• Осадові гірські породи // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 140. — ISBN 978-966-7407-83-4.
• Basic Sedimentary Rock Classification [Архівовано 23 липня 2011 у Wayback Machine.]
• Sedimentary Rocks Tour, introduction to sedimentary rocks