Озеро Святе
| Озеро Святе | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 50°13′4″ пн. ш. 26°50′13″ сх. д. / 50.21778° пн. ш. 26.83694° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Регіон | Хмельницька область | |||
| Розташування | Шепетівський район, Мале Полісся | |||
| Геологічні дані | ||||
| Група озер | Заславські озера | |||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 0,042[1] км² | |||
| Глибина середня | 3-4[1] м | |||
| Глибина макс. | 9[1] м | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Площа басейну | 8,2 га км² | |||
| Країни басейну |
Україна | |||
| Інше | ||||
| Острови | 1 | |||
  Озеро Святе (Україна) | ||||
| ||||
|
| ||||
 Озеро Святе у Вікісховищі | ||||
О́зеро Святе́ — найбільше озеро Хмельницької області. Належить до групи заславських озер, розташованих на території Михельського лісництва ДП «Ізяславське лісове господарство», в межах Малого Полісся, на території Шепетівського району
Середня глибина озера близько 4 м, найбільша близько 9 м, у центрі озера розташований острів, а навколо озера ліс[1]. Озеро живиться артезіанськими джерелами, що б'ють із дна. Тому вода в ньому чиста, прозора.
З 1990 року має статус комплексної пам'ятки природи загальнодержавного значення.
На Святому мешкають 67 видів птахів, майже третина з яких є рідкісними і потребують особливої уваги та захисту. Зокрема, 4 види занесено до Червоної книги України, 24 — включено до Додатку ІІ Бернської конвенції.
Ссавці представлені типовим для Малого Полісся набором видів. З групи мисливських звірів тут відмічені сарни, лисиці, куниця лісова, вивірка лісова, ондатра; звичайним є кріт європейський, а також різноманітні мишовиді гризуни, кажани тощо.
На Святому поширені лісова, болотна, прибережно-водна, вибірково-лучна рослинність, а також цікавий фауністичний комплекс. Зусібіч озеро оточене сосняком. Це вологий змішаний сосново-березовий ліс і лише від сходу сухий сосновий. В лісовому покриві трапляються гвоздика несправжньорозчепірена, осока кульконосна і ситник відстовбурчений.
На навколишній території трапляються сосново-орлякові, дубово-сосново-орлякові та березові лісові угруповання. Сосново-орлякові ліси вирізняються трав'яним ярусом, який представлений орляком звичайним заввишки 100—120 см. В цьому ярусі ростуть купина запашна, перлівка поникла, костриця велетенська, грушанка круглолиста.
З рідкісних видів ростуть чорниця, брусниця звичайна, зелениця сплюснута.
Дубово-сосново-орлякові ліси ростуть на більш сухих і родючих ґрунтах. Трав'яний ярус складає орляк із супутніми йому видами: квасениця звичайна, безколінець блакитний, перестріч гайовий, конвалія звичайна, веснівка дволиста, рідкісна чорниця.
Березові ліси найсвітліші і утворюють невеликі масиви, які сформувались переважно на місці соснових лісів. Підлісок відсутній. Цим лісам підстилають такі трав'янисті рослини як: орляк звичайний, чоловіча папороть, дзвоники розлогі, злаки — безколінець, стоколос безостий, перлівка поникла. В найзволоженіших місцях ростуть чорниця і верес звичайний.
Найцікавішими виявилися болотні масиви навколо озера. Вони виражені декількома угрупуваннями. Насамперед це угрупування кореневищих осок, які характеризуються однорідністю травостою, і ростуть у найменше зволожених місцях. Це осока гостра, осока пухирчаста, осока чорна, осока жовта, осока багнова, осока пухнастоплода, калюжниця болотяна.
Із червонокнижних видів тут трапляються орхідеї: коручка болотна, зозульки бузинові.
На болотах розміщені виключно цінні соснові сфагнові ліси. Це найбагатший трав'янисто-чагарниковий ярус. Саме тут росте найбільша кількість рідкісних видів: багно звичайне, буяхи, чорниця, брусниця, верес, осока багнова, журавлина болотна, образки болотні, бобівник трилистий.
На водному плесі озера своєю ніжною красою ваблять види з Червоної книги України (1980, 1996): латаття біле і глечики жовті, Їх супроводжують теж такі рідкісні види як: вовче тіло болотне, гірчак земноводний, ситник розлогий, ситник тонкий. Таким чином, біля озера знайшли притулок понад 150 видів вищих рослин і 15 видів мохів і лишайників.
Своєрідним сюрпризом виявилася знахідка реліктового виду з дольодовикового періоду (з плаунових) — діфазіаструм сплюснутий (Л. Г. Любінська) та плауна булавоподібного, які утворюють невеликі куртини.
- ↑ а б в г Водні ресурси області. Vodgosp.km.ua. Хмельницьке обласне управління водних ресурсів. Архів оригіналу за 24 березня 2016. Процитовано 6 березня 2024.
- Володимир Стецюк. Ізяславський Край: природа — історія — людина. Київ, 2009.
- Білик Р. Г., Казімірова Л. П. «Озеро Святе»: крок до створення національного природного парку (про проєкт створення в зоні Малого Полісся Хмельниччини Національного природного парку "Озеро Святе).
- C.І. Ковальчук, Л. Г. Любінська. Стан та перспективи заказника «Озеро Святе»
- «Мале Полісся» — проектований національний природний парк України
- «Озеро Святе» на «Сім чудес України»
- Озеро Святе
- Святе озеро на Ізяславщині висихає
- Озеро Святе[недоступне посилання з липня 2019]
- Великдень на півночі
- Рослинність східної частини Малого Полісся
- «Мале Полісся» — проект національного природного парку України
- В. Попович. Вплив кліматичних умов на розвиток рослинності техногенних ландшафтів Малого Полісся у зимовий період
- Указ Президента України № 1129/2008 «Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об'єктів»
- Озеро Святе. Світлини
- Водні ресурси області
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
