Перейти до вмісту

Ніно Гаратішвілі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ніно Гаратішвілі
Ім'я при народженнігруз. ნინო ხარატიშვილი Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася8 червня 1983(1983-06-08)[1][2][3] (41 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Грузія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця, режисерка, драматургиня, театральна режисерка Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботитеатр[4], література[4] і постановкаd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materТбіліський театральний інститут ім. Шота Руставелі Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusВосьме життя (для Брільки)d Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

CMNS: Ніно Гаратішвілі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ніно Гаратішвілі (груз. ნინო ხარატიშვილი, нім. Nino Haratischwili; 8 червня 1983, Тбілісі) — німецька прозаїкиня, драматургиня і театральна режисерка, що народився в Грузії[7]. Здобула численні нагороди, зокрема премію Адельберта фон Шаміссо, Kranichsteiner Literaturpreis та Literaturpreis des Kulturkreises der deutschen Wirtschaft.

Гаратішвілі народилася і виросла в Тбілісі, Грузія, де вона відвідувала німецькомовну школу. Щоб уникнути політичного та соціального хаосу, який настав після розпаду Радянського Союзу, на початку 1990-х років вона разом із матір’ю переїхала на два роки до Німеччини, де відвідувала сьомий та восьмий класи школи. Після цього її родина повернулася до Грузії. Пізніше Гаратішвілі знову переїхав до Німеччини, щоб відвідати театральну школу в Гамбурзі[7]. Пропрацювавши кілька років режисеркою театру в Гамбурзі, у 2010 році вона опублікувала свою першу книгу «Юя». 2012 року вона отримала громадянство Німеччини.

Наразі Гаратішвілі живе в Гамбурзі. [8]

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #124712193 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Kritisches Lexikon der Gegenwartsliteratur / Hrsg.: H. L. Arnold, H. Korte — 1978.
  3. Munzinger Personen
  4. а б в Чеська національна авторитетна база даних
  5. https://thebookerprizes.com/the-booker-library/authors/nino-haratischvili
  6. Escalona F. Nino Haratschwili : « En Géorgie, les jeunes sont libérés du passé soviétique » // Mediapart — 2024. — ISSN 2100-0735
  7. а б Schwanitz, Mirko. Literatur - Nino Haratischwili: "Erst schreibe ich über Folter, dann spiele ich mit meinem Kind". Aargauer Zeitung (нім.). Процитовано 24 березня 2021.
  8. Witzeling, Klaus (3 квітня 2010). Nino Haratischwilis: Die ungeduldige Dramatikerin. www.abendblatt.de (de-DE) . Процитовано 24 березня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]