Перейти до вмісту

Німецьке об'єднання страховиків ядерних реакторів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Німецьке об'єднання страховиків ядерних реакторів (нім. Deutsche Kernreaktor-Versicherungsgemeinschaft — DKVG) — Кельнське об'єднання, що займається страхуванням німецьких підприємств атомної галузі. Також воно займається перестрахуванням.

Історія

[ред. | ред. код]

Перші товариства страхування підприємств атомної галузі в Європі були засновані в Швеції і Англії в 1955 році. Німецьке об'єднання страховиків ядерних реакторів було засновано в 1957 році. За всю свою історію воно лише одного разу виплатив компенсацію в межах сьогоднішніх 10-15 тисяч євро.

Функції та завдання

[ред. | ред. код]

Навіть при невеликій ймовірності страхового випадку в атомній галузі, максимально можлива сума збитку дуже велика. З цієї причини одна страхова компанія не може нести такий ризик одна. Також можливість передати ядерний ризик перестраховикові заборонена в Німеччині на законодавчому рівні. З 1998 року Закон про атомну енергію вимагає страхування максимальної відповідальності на рівні приблизно 2,5 млрд євро. За шкоду, вище суми цієї суми згідно з § 34 Закону про атомну енергію, відповідає федеральний уряд. Якщо сума збитку перевищує обумовлену максимальну суму в розмірі 255 млн євро, то платить DKVG. У суму страхових виплат входять можливі витрати на евакуацію населення.

DKVG і АЕС в Фукусіма

[ред. | ред. код]

Перша Фукусімська атомна електростанція була застрахована на кілька десятків мільйонів євро в DKVG. За умовами договору страхування не є страховим випадком збиток, заподіяний у результаті землетрусу, цунамі і виверження вулкана. Тому DKVG нічого не заплатить власнику АЕС в Фукусіма за Аварію на Першій Фукусімській АЕС.[1] · [2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Немецким страховщикам не придется платить за АЭС «Фукусима». Архів оригі��алу за 11 січня 2012. Процитовано 4 квітня 2011.
  2. Insurance policies which cover damage to reactors and buildings exclude the effects of earthquakes and tsunamis. Архів оригіналу за 5 жовтня 2011. Процитовано 5 квітня 2011.