Нусретіє
| Мечеть Нусретіє | |
|---|---|
| Nusretiye Camii | |
 | |
| 41°01′38.38″ пн. ш. 28°58′59.38″ сх. д. / 41.02733° пн. ш. 28.98316° сх. д. | |
| Тип споруди | мечеть |
| Розташування |  Туреччина, Стамбул |
| Архітектор | Крікор Бальян |
| Засновник | Махмуд II |
| Початок будівництва | 1822 |
| Кінець будівництва | 1826 |
| Стиль | Османська архітектура |
| Належність | іслам |
  Нусретіє (Туреччина) | |
 | |
 Нусретіє у Вікісховищі | |
Мечеть Нусретіє (тур. Nusretiye Camii) — мечеть, розташована в районі Тофане в Бейоглу, Стамбул, Туреччина. Побудована у 1823–1826 роках султаном Махмудом ІІ.
_Saat_Kulesi_21_May_1862.jpg)
Мечеть була побудована на замовлення Махмуда II між 1822 і 1826 роками в районі Тофане[1][2]. Її назва вшановує «перемогу», яку Махмуд II здобув, знищивши яничарів у 1826 році, коли завершилося будівництво мечеті[1][2]. Махмуд II також побудував нові артилерійські казарми і плац біля мечеті, замінивши казарми, які були побудовані на цьому місці його попередником Селімом III і які нещодавно були зруйновані яничарами. Це продовжило зв'язок Тофане з епохою реформ, започаткованих Селімом ІІІ[3][1].
Десь між 1835 і 1839 роками Махмуд II збудував біля мечеті найстарішу годинникову вежу Стамбула — годинникову вежу Тофане. Вежа була перебудована Абдул-Меджидом I у більш монументальній формі у 1848 або 1849 році[4][5][6].
Мечеть є першою великою імперською роботою Крікора Бальяна, з видатної родини вірмено-османських архітекторів Бальянів[1][7]. Її іноді описують як таку, що належить до стилю ампір, але дослідники Годфрі Гудвін та Доган Кубан вважають її однією з останніх османських барокових мечетей[1][8]. Унвер Рюстем описує стиль як такий, що відходить від бароко до османської інтерпретації неокласицизму[7]. Гудвін також описує її як останню в низці пізніх імперських мечетей, що почалася з мечеті Нуруосманіє у XIII столітті[1].
Мечеть наслідує модель імператорської мечеті Селіма III в Ускюдарі, як видно з деяких її деталей, а також портика та двокрилого імператорського павільйону перед мечеттю[2][9][8]. Мечеть була інноваційною в інших деталях, таких як більше використання склепінь та сходів, використання дерева замість каменю для таких елементів, як сходи, а також в оздобленні купола, де традиційний круговий арабський напис замінено на рослинний мотив листя[10]. Незважаючи на відносно невеликі розміри, високі пропорції мечеті створюють відчуття висоти, що може бути кульмінацією тенденції, яка почалася з мечеті Аязма[11]. Ззовні найпомітнішими деталями мечеті є надзвичайна стрункість її мінаретів[12][11] та два себіли у стилі рококо, які мають яскраво хвилясті поверхні[11].
-
Ґанок і сходи біля входу в мечеть -
Вид на мечеть збоку -
Вид на мечеть з (тодішнього) Стамбульського сучасного музею -
Деталь купола -
Себіль мечеті -
Деталь себіля -
Вид на мечеть з Тофане (з головної вулиці) -
Годинникова вежа Тофане
.jpg)
.jpg)
- ↑ а б в г д е Goodwin, 1971, с. 417.
- ↑ а б в Rüstem, 2019, с. 269.
- ↑ Kuban, 2010, с. 554.
- ↑ Kuban, 2010, с. 664.
- ↑ Nusretiye Camii. Archnet. Процитовано 23 травня 2022.
- ↑ Rüstem, Ünver (2016). Victory in the Making: The Symbolism of Istanbul's Nusretiye Mosque. У Ohta, Alison; Rogers, Michael; Rosalind Wade, Haddon (ред.). Art, Trade and Culture in the Islamic World and Beyond: From the Fatimids to the Mughals: studies presented to Doris Behrens-Abouseif. Gingko Library. ISBN 9781909942905.
- ↑ а б Rüstem, 2019, с. 270.
- ↑ а б Kuban, 2010, с. 631.
- ↑ Goodwin, 1971, с. 417—418.
- ↑ Goodwin, 1971, с. 418—419.
- ↑ а б в Goodwin, 1971, с. 418.
- ↑ Sumner-Boyd та Freely, 2010, с. 417.