Наукове пізнання
Наукове пізнання — це форма процесу пізнання, головною функцією якого є вироблення й теоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність. Передусім у структурі наукового пізнання виокремлюються емпіричний і теоретичний рівні.[1].
| Методи | Рівні | Форми |
|---|---|---|
| Опис, вимірювання, порівняння, експеримент, спостереження | Емпіричний | Факти, емпіричні поняття, емпіричні правила |
| Моделювання, індукція, дедукція, аналіз, синтез, пояснення, абстрагування, мислений експеримент | Проміжний | Проблема, концепція, гіпотеза |
| Сходження від абстрактного до конкретного, аксіоматичний, системно-структурний | Теоретичний | Система законів, теорія, ідея |
- ↑ Administrator. Наукове пізнання: структура та функції., Методи і форми емпіричного рівня наукового пізнання. - Філософія. Шпаргалки КНЕУ - Навчальні матеріали онлайн. pidruchniki.com. Процитовано 18 грудня 2016.
- В. В. Косолапов Гносеологічна природа наукового факту. — К., 1964.
- Б. С. Грязнов Теория и ее объект. — М.,1973.
- В. Л. Чуйко Рефлексія основоположень методологій філософії науки. -К., 2000.
- К. Р. Поппер Логика и рост научного знания. — М.,1983.
- Tarski А. O ugrontowani v naukowej semantyki // Przegląd filozoficzny. — R.XXXIx (1936), — z.I.1936. — s.50-57.
- Н. И. Тюрин Введение в метрологию. — М.,1973.
- И. Ф. Шишкин Теоретическая метрология. — М.: Издательство стандартов, 1973.
- Popper K. R. Objective Knowlegde. An Evolutionary Approach.- Oxford, 1979.
