Напівпустеля афганських гір
| |
| Екозона | Палеарктика |
|---|---|
| Біом | Пустелі і склерофітні чагарники |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| Назва WWF | PA1301 |
| Межі | Склерофітні рідколісся Паропамізу Склерофітні рідколісся Середньоафганських гір Альпійські луки Горату та Хазареджату Альпійські луки Гіндукушу |
| Площа, км² | 13 682 |
| Країни | Афганістан |
| Охороняється | 569 км² (4 %)[1] |
 Розташування екорегіону (фіолетовим)
| |
Напівпустеля афганських гір (ідентифікатор WWF: PA1301) — палеарктичний екорегіон пустель і склерофітних чагарників, розташований в Афганістані[2]
Екорегіон напівпустелі афганських гір включає три окремі субрегіони, розташовані в посушливих долинах Середньоафганських гір, що є західним продовженням Гіндукушу. Західний субрегіон охоплює долину річки Теджен, на захід і схід від міста Чагчаран. Центральний субрегіон охоплює Баміанську долину[de], його середня висота становить 2550 м над рівнем моря. Східний субрегіон розташований на північних схилах Гіндукушу в провінції Бадахшан, на південь від Файзабаду. Загалом висота регіону коливається від 1155 до 5841 м над рівнем моря, середня висота становить 2897 м над рівнем моря. Найвищою точкою регіону є гора Кохе-Коран, розташована у східному субрегіоні. На північ від регіону розташовані склерофітні рідколісся Паропамізу, а у високогір'ях на південь від нього — альпійські луки Горату та Хазареджату та альпійські луки Гіндукушу.
В межах екорегіону переважає напівпустельний клімат (BSk за класифікацією кліматів Кеппена)[3][4]. Середньорічна темпераура становить 4,2 °C, середня максимальна температура 31 °C, середня мінімальна температура - 16,2 °C. Середня кількість опадів коливається від 250 до 300 мм, місцями до 500 мм.
Дві третини площі екорегіону мають рослинний покрив, решта його позбавлена. На 10 % площі екорегіону, переважно в долинах річок, ростуть колючі чагарникові зарості та невисокі вічнозелені колючі дерева. Висота кущів зазвичай не перевищує 1,5 м. Серед поширених в регіоні чагарників слід відзначити дикий мигдаль (Prunus amygdalus) і фісташку (Pistacia), а також пароли��т (Zygophyllum), лутигу (Atriplex), колючолист[en] (Acanthophyllum) та кузинії[en] (Cousinia). Серед трав'янистих рослин переважають різні види тонконогу (Poa), житняку (Agropyron), ковили (Stipa), костриці (Festuca) та осоки (Carex). Широко поширеними видами є бульбистий тонконіг (Poa bulbosa), пустельна осока (Carex pachystylis) та різні види полину (Artemisia). В деяких районах провінції Баміан домінує курай (Salsola).
В екорегіоні зареєстровано 95 видів хребетних тварин. Серед рідкісних видів ссавців, поширених в регіоні, слід відзначити уріала (Ovis vignei), сибірського козла (Capra sibirica), кашмірську кабаргу (Moschus cupreus), гімалайського ведмедя (Ursus thibetanus), леопарда (Panthera pardus) та снігового барса (Panthera uncia). Також тут зустрічаються рідкісні перелітні і місцеві птахи, зокрема білоголові савки (Oxyura leucocephala), степові орли (Aquila nipalensis), балабани (Falco cherrug), орлани-довгохвости (Haliaeetus leucoryphus) та стерв'ятники (Neophron percnopterus).
Оцінка 2017 року показала, що 569 км², або 1 % екорегіону, є заповідними територіями[1]. Природоохоронні території включають Національний парк Банд-е Амір та Національний парк Аджарської долини.
- ↑ а б Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- ↑ Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 12 серпня 2023.
- ↑ Kottek, M., J. Grieser, C. Beck, B. Rudolf, and F. Rubel, 2006. World Map of Koppen-Geiger Climate Classification Updated (PDF) (англ.). Gebrüder Borntraeger 2006. Процитовано 14 вересня 2019.
- ↑ Dataset - Koppen climate classifications (англ.). World Bank. Процитовано 14 вересня 2019.