Перейти до вмісту

Надін Трентіньян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Надін Трентіньян
фр. Nadine Trintignant
Дата народження11 листопада 1934(1934-11-11)[1][2][…] (90 років)
Місце народженняНіцца
Громадянство Франція
Професіякінорежисерка, сценаристка, кінопродюсерка, письменниця, кіноакторка, монтажерка, режисерка
ДітиМарі Трентіньян і Vincent Trintignantd
IMDbID 0873006
Нагороди та премії
Надін Трентіньян у Вікісховищі

Наді́н Маркан (фр. Nadine Marquand), у шлюбі Трентінья́н (фр. Nadine Trintignant, нар. 11 листопада 1934, Ніцца) — французька феміністська сценаристка, кінорежисерка та продюсерка. Авторка мемуарів «Моя донька, Марі» про доньку, акторку Марі Трентіньян, вбиту бойфрендом Бертраном Канта у 2003 році.[4]

Біографія

[ред. | ред. код]

Маркан народилася в Ніцці. Вона є сестрою покійних акторів Крістіана Марканда та Сержа Марканда. 1960 року одружилася з французьким актором Жана-Луї Трентіньяна, який вже знімався в кількох її ранніх фільмах. Народила трьох дітей: донька, акторка Марі Трентіньян, донька Поліна (померла 9-річною в 1970 р.)[5][6][7], та син, актор і сценарист Венсан Трінтіньян-Корно. Розлучилася в 1976 році.[8] Пізніше почала стосунки з французьким режисером Аленом Корно, який згодом усиновив її дітей Марі і Венсана.[9] Трінтіньян і Корно прожили разом 37 років до його смерті в 2010 році.[10]

У 2003 році старша донька, 41-річна акторка Марі Трентіньян, померла в лікарні від черепно-мозкових травм, завданих її бойфрендом, французьким музикантом Бертраном Канта на грунті ревнощів.[11] Надін Трентіньян присвятила доньці книгу спогадів «Моя донька, Марі».

У своїх фільмах Трентіньян зосереджується на сім'ї та стосунках, часто запозичуючи сюжети з власного життя. Значна частина її робіт припадає на 1970-ті, час значного прогресу для жінок-режисерок у Франції. Інтерес Трінтіньян до феміністичних питань та небезпек гетеросексуальної пари можна побачити в багатьох її фільмах, таких як "Кохання, кохання" (1967) та "Подорож ночей" (1976).[12] 1971 року вона підписала Маніфест трьохсот сорока трьох, відкритий лист про декриміналізацію абортів у Франції, опублікований у французькому журналі "Le Nouvel Observateur". Цей документ підписали 343 жінки, які зізналися, що робили аборти, щоб покласти край забороні на аборти та підвищити обізнаність про репродуктивні права жінок.[13]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ GeneaStar
  4. ↑ Levitin, Jacqueline, ред. (29 лютого 2016). Women Filmmakers. doi:10.4324/9780203819418. Процитовано 14 березня 2023.
  5. ↑ Costey, Laure. L'hommage de Nadine Trintignant à sa fille Marie. Gala.fr.
  6. ↑ Kilduff, Hannah. Troubling Memories: Words and Images of Absence in Camille Laurens, Marie Darrieussecq and Nadine Trintignant. French Cultural Studies. 20 (4).
  7. ↑ Klaussmann, Liza (29 березня 2004). Cantat sentenced to eight years. Variety (амер.). Процитовано 14 березня 2023.
  8. ↑ Nadine Trintignant." Contemporary Authors Online. Detroit: Gale, 2006. Literature Resource Center
  9. ↑ Ikx, Adam (30 серпня 2010). Mort d'Alain Corneau : Nadine Trintignant jusqu'à la fin à ses côtés et les hommages de Depardieu, Chabat, Lelouch... Purepeople. purepeople.com.
  10. ↑ L'hommage intime de Nadine Trintignant à l'immense Alain Corneau - Baz'art : Des films, des livres... 12 травня 2013. Процитовано 27 жовтня 2016.
  11. ↑ Klaussmann, Liza (29 березня 2004). Cantat sentenced to eight years. Variety (амер.). Процитовано 27 жовтня 2016.
  12. ↑ Raoul, Valerie; Plessis, Judith; Levitin, Jaqueline (2003). Women Filmmakers: refocusing. Vancouver: UBC Press. с. 128.
  13. ↑ Le "Manifeste des 343 salopes" paru dans le Nouvel Obs en 1971. L'Obs (fr-FR) . Процитовано 27 жовтня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]


Кінорежисер Це незавершена стаття про французького кінорежисера або кінорежисерку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.



Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Надін_Трентіньян&oldid=40624507