Музей імператорських карет

Музей імператорських карет
48°11′12″ пн. ш. 16°18′34″ сх. д. / 48.1867° пн. ш. 16.3094° сх. д. / 48.1867; 16.3094
Тип	музей і автомобільнийd
Країна	Австрія
Музей імператорських карет (Австрія)
Музей імператорських карет у Вікісховищі

Музей імператорських карет у Відні — це музей, розташований на території палацу Шенбрунн у віденському районі Гітцінг. Тут зберігаються експонати з автопарку австрійської імператорської родини, а також відомих аристократичних домів, зокрема Турна та Таксіса. Музей, який є відділом Музею історії мистецтв, є однією з найважливіших колекцій придворних церемоніальних і службових транспортних засобів.

Наприкінці існування Австро-Угорської монархії Імператорський та Королівський придворний каретний парк, розміщений в Імператорських придворних стайнях (сьогодні Музейний квартал), налічував близько 640 транспортних засобів різних типів. Вони використовувалися для щоденного перевезення кількох сотень людей та численних товарів і предметів, необхідних для двору. За управління транспортними засобами відповідав Обершталмейстер, штат якого налічував близько 500 осіб. До складу Габсбурзьких стаєнь входила також Імператорська стайня.^[1][2]

Користуватися придворними каретами мали право не лише імператор та його родина, а й сановники та слуги, аж до придворних акторів та шляхетних хлопчиків. Відповідно, спектр транспортних засобів був широким — від показних карет бароко до парадних, розважальних та повсякденних автомобілів 19-го та початку 20-го століть до простих транспортних засобів або сучасних автомобілів.

З розпадом Австро-Угорської монархії імперський автопарк втратив свою попередню функцію. Після 1918 року частина автомобілів продовжувала використовуватися урядовцями новоствореної Австрійської Республіки; деякі транспортні засоби довелося передати іншим державам-правонаступницям, інші були продані приватним особам, щоб наповнити спорожнілу державну скарбницю. Більшість автомобілів, однак, потрапили до комерційної транспортної компанії «Bundes-Fuhrwerksbetrieb». У результаті були втрачені численні Вікторії, Мілорди та Купе, які використовувалися членами двору в повсякденному житті й тому були характерною частиною віденського вуличного пейзажу, як і запас комерційних і робочих автомобілів.

Після розпуску Обершталмейстерства у 1922 році залишки придворного автопарку, які вважалися історично значущими й тому вартими збереження, були передані до Музею історії мистецтв (Kunsthistorisches Museum, KHM) разом з деякими прикладами сучасної конструкції карет та відповідними упряжками та лівреями. Спочатку було залучено 90 транспортних засобів, а в наступні роки до них додалося ще кілька. Крім того, були й інші запаси з комори, такі як сідла для верхової їзди, попони для коней тощо (Monturdepot).^[3] Також у 1922 році карети, передані музею, змушені були покинути своє традиційне місце у придворних стайнях, оскільки ці приміщення тепер були орендовані компанією Wiener Messe AG, яка протягом десятиліть називала будівлю «Мессепаласт».

Оскільки в районі Гофбурга не було достатньо великих залів, об'єкти перенесли до колишньої Зимової школи верхової їзди в палаці Шенбрунн. У 1947 році Музей карет було відокремлено від Дирекції колекції зброї (сьогодні придворна мисливська та збройова (Хоф'ягд-унд-рюсткамера)) KHM, якій він підпорядковувався з 1922 року, і засновано як самостійну колекцію Музею історії мистецтв з власною дирекцією, науковими співробітниками та реставраторами.

У листопаді 2001 року останній збережений придворний автомобіль, пізній «Kaiserwagen», побудований у 1914 році австрійською компанією Gräf & Stift, повернувся до колекції як постійна позика від колишнього виробника. Імператор Карл I привіз його до Швейцарії потягом, коли покидав республіканську Німецьку Австрію в березні 1919 року; пізніше Gräf & Stift викупила його на аукціоні.^[4] У 2007 році Глорія фон Турн унд Таксіс передала музею 17 карет і екіпажів.^[5]

У Музеї карет зберігається понад 5 000 експонатів, більшість з яких датуються періодом бароко до кінця Австро-Угорської імперії.^[6][7][8] Зі 161 карети або екіпажу у Вагенбурзі 101 походить зі стайні віденського двору і 50 — з автопарків австрійських аристократичних будинків. У виставкових залах Музею карет виставлено близько 60 транспортних засобів. Колекція поділяється на такі групи:

• Карети
  • Урочисті карети (імператорські карети, коронаційні карети, парадні карети, карети-каруселі, герцогські карети)
  • Повсякденні карети (міські карети, туристичні карети)
  • Карети для відпочинку (садові карети, карети для самообслуговування, мисливські карети, дитячі карети)
  • Транспортні засоби (кінні екіпажі, господарські екіпажі, пожежні автомобілі)

• Сани

• Паланкін��, крісла для перенесення

• Автомобілі

• Упряж, сідла, накладки на сідла

• Живопис, графіка

• 
  Музей імператорських карет - Шенбрунн - Відень
• 
  Паланкін
• 
  Екіпаж
• 
  Берлінська карета в стилі рококо, 1750-60 рр.
• 
• 
• 
  Сукня із синелі імператриці Єлизавети (Сісі) 1880р.
• 
  Імператорський автомобіль, 1914 рік

• Georg Johannes Kugler: Die Wagenburg in Schönbrunn. Hofwagenburg, Reiche Sattel- und Geschirrkammer der Kaiser von Österreich. Graz 1977, ISBN 3-201-01017-0.
• Elisabetta Bresciani, Monica Kurzel-Runtscheiner, Elisabeth von Samsonow (Hrsg.): Wagenburg und Wagenbau. Die Geschichte der Sammlung historischer Prunkfahrzeuge (Wagenburg) und die Entwicklung der Kutschenproduktion in Wien. In: Schwanenhals und Goldkrepine. Ausstellungskatalog des Kunsthistorischen Museums. Wien 2004, ISBN 3-85497-080-3, S. 14–17.
• Rudolf H. Wackernagel: Der goldene Wagen des Fürsten Joseph Wenzel von Liechtenstein. Ausstellung der Wagenburg in Schönbrunn mit Leihgaben der Sammlungen des Regierenden Fürsten von Liechtenstein. Ausstellungskatalog. Kunsthistorisches Museum, Wien 1977.

• Вебсайт Віденського імператорського музею карет
• Віденський музей імператорських карет. У: Google Arts & Culture