Метапневмовірус людини
| Метапневмовірус людини | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Бракує шаблону таксономії (створити): | Метапневмовірус людини |
Метапневмовірус людини[1] (англ. Human metapneumovirus, hMPV або HMPV) — одноланцюговий несегментований РНК-вірус з ліпідною оболонкою з родини Pneumoviridae порядку Mononegavirales[2] (роду Metapneumovirus). Поширюється інфекційно-крапельним шляхом.[1]
Викликає ГРВІ у людини, переважно у дітей. Окрім захворювань верхніх дихальних шляхів, викликає захворювання нижніх дихальних шляхів.
Метапневмовірус людини вперше виділено у хворого наприкінці 2001 року в Нідерландах. До 2018 року у нього ідентифіковано два генотипи (лінії А та В), у кожній з цих ліній — два субтипи[3].
Вірусна РНК кодує 9 білків[4]. Вигляд схожий на респіраторно-синцитіальний вірус людини, подібність амінокислотних послідовностей становить 23—43 %[4].
Середній розмір віріонів 209 нм, форми — плейоморфні, сферичні та ниткоподібні[4].
До 2016 року метапневмовірус людини відносили до підродини Pneumovirinae сімейства параміксовірусів (Paramixoviridae), наприкінці 2016 року пневмовіруси виділені у власне сімейство Pneumoviridae[en][1].
Рішенням Міжнародного комітету з таксономії вірусів (ICTV) у 2016 році метапневмовірус людини був віднесений до роду Metapneumovirus сімейства Pneumoviridae[5]. Крім нього, до цього роду відноситься метапневмовірус індичок[6] (Avian metapneumovirus, aMPV). До того ж сімейства належить респіраторно-синцитіальний вірус людини[2][5].
Метапневмовірус людини зустрічається по всій земній кулі. Аналіз депонованих з 1958 зразків сироватки крові хворих на ГРЗ показав, що вірус циркулює серед людей щонайменше з кінця 1950-х[3]. Вірус циркулює цілий рік із вираженим сезонним розподілом[4].
Усі діти до 10 років мають імунітет до цього вірусу. Повторні захворювання викликані або ослабленим станом організму, або зниженням імунітету до вірусу, або новим штамом вірусу[3][4].
Метапневмовірус людини діагностують у 10—36 % випадків захворювань нижніх дихальних шляхів, 1—5 % для захворювань верхніх дихальних шляхів[4].
Китайське управління з контролю та профілактики захворювань заявило 5 січня 2025 року, що в країні зареєстровано спалах метапневмовірусу людини. Тайванське видання Money UDN стверджує, що смертність від вірусу може досягати 43% (трохи поступившись смертністю від лихоманки Ебола), але офіційних підтверджень від китайської влади не було.[7]
Метапневмовірусна інфекція вражає і дітей, і дорослих, хоча хворіють переважно діти, переважно у перший рік життя. Основні симптоми інфекції — кашель, нежить, задишка, лихоманка, головний біль, у п'ятої частини пацієнтів також блювота або рідке випорожнення[3]. Клінічні форми в більшості випадків — ринофарингіт та бронхіт[8].
У дорослих метапневмовірус людини викликає ГРВІ у легкій формі. У немовлят, людей похилого віку та у людей з імунодефіцитом захворювання може протікати у важкій або середньотяжкій формі. Клінічна картина схожа на викликану респіраторно-синцитіальним вірусом, але протікає швидше і легше[8].
Специфічне лікування відсутнє, застосовують симптоматичне лікування[3].
Вірус діагностують в мазках із порожнини носа та ротоглотки методом ПЛР з гібридизацією та детекцією флуоресценції в режимі реального часу (ПЛР-ФРВ)[3][8].
- ↑ а б в Плевако М. В., Давиденко О. М. Метапневмовірус людини, як поширена причина інфекцій верхніх дихальних шляхів (огляд літератури). — Болгарія, 2025.
- ↑ а б Amarasinghe, Gaya K. Taxonomy of the order mononegavirales : update 2017 : [англ.] / Gaya K. Amarasinghe, Yīmíng Bào. — Archives of Virology. — 2017. — Vol. 162, no. 8 (August). — P. 2493−2504.
- ↑ а б в г д е ЦГЭ ТО, 2018.
- ↑ а б в г д е Козулина и др., 2011.
- ↑ а б Яцышина, С. Б. Пневмовирусы в инфекционной патологии человека : [арх. 7 березня 2020]. — Журнал микробиологии. — 2017. — № 6. — С. 95−105.
- ↑ Пиневич А. В., Сироткин А. К., Гаврилова О. В., Потехин А. А. Вирусология : учебник. — СПб. : Издательство Санкт-Петербургского университета, 2012. — С. 393. — ISBN 978-5-288-05328-3.
- ↑ Чэнь Юйсинь (26 грудня 2024). Летальность от вируса интерстициальной пневмонии человека может достигать 43%. Money UDN (кит.).
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параме��ром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в Метапневмовирусная инфекция. Меджурнал (рос.). 29 листопада 2016. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 15 липня 2022.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|accessyear=(можливо,|access-date=?) (довідка)
- Козулина, И. С. Метапневмовирус : один из лидирующих вирусов, вызывающих респираторные заболевания у детей / И. С. Козулина, Г. А. Самсыгина. — Педиатрия. — 2011. — № 2. — С. 108−112.
- Tregoning, John S. Respiratory viral infections in infants : causes, clinical symptoms, virology, and immunology : [англ.] / John S. Tregoning, Jürgen Schwarze. — Clinical Microbiology Reviews. — 2010. — Vol. 23, no. 1 (January). — P. 74—98. — ISSN 1098-6618.
- Shafagati, Nazly. Human metapneumovirus : what we know now : [англ.] / Nazly Shafagati, John Williams. — F1000Research. — 2018. — Vol. 7 (February). — ISSN 2046-1402.
- Kikuta, H. Abstract // [Human metapneumovirus]. — Uirusu. — 2006. — Vol. 56, no. 2 (грудень). — P. 173–181.
- Інформація про хворобу та епідеміологічну ситуацію // ЦГЗ МОЗ [Архівовано 7 січня 2025 у Wayback Machine.]