Мглинський повіт
| Мглинський повіт | ||||
_(1782).png) | ||||
 | ||||
| Губернія | Чернігівська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Мглин | |||
| Площа | 3 777 км² | |||
| Населення | 139 343 чоловік (на 1897 рік) осіб | |||
Мглинський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Чернігівської губернії, утворена у 1781 році. Повітове місто — Мглин.
Повіт утворено 1781 року у складі Новгород-Сіверського намісництва. У 1796 році увійшов до Малоросійської губернії (2-ого складу). 1802 року увійшов до Чернігівської губернії. 1919 року повіт увійшов до складу новоствореної Гомельської області РРФСР. 1922 року повіт розділено між Почепським й Клинцівським повітами.
Повіт знаходився на півночі губернії, межував на заході з Суразьким, на півдні Стародубським повітами Чернігівської губерннії, на сході з Орловською і півночі Смоленською губерніями Російської імперії. Площа повіту, за Стрельбицьким, становила 3 319,5 верст² (3 777 км²).
Повіт поділявся на 3 стани і 16 волостей:
| Волость | Волосний центр | Кількість сільських общин[1] |
|---|---|---|
| І стан | ||
| Почепська | Почеп | 34 |
| П'янорозька | П'яний Рог | 5 |
| Краснорозька | Красний Рог | 8 |
| Івайтенська | Івайтенкі | 25 |
| Старосельська | Староселля | 43 |
| Котляковська | Котляково | 35 |
| ІІ стан | ||
| Кульневська | Кульнево | 27 |
| Воробеїнська | Воробеїня | 56 |
| Алексієвська | Алексієвськ | 86 |
| Балицька | Баликі | 37 |
| ІІІ стан | ||
| Мглинська | Мглин | 36 |
| Шумаровська | Шумарово | 30 |
| Романовська | Нова Романовка | 8 |
| Костеніцька | Костеничі | 38 |
| Павловська | Павловка | 16 |
| Нивнянська | Нивне | 15 |
За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призовного віку повіту становила 95,4 %, євреїв — 3 %, білорусів — 1 %, поляків — 0,03 %, німців — 0,02 %, росіян — 0,009 %[2].
Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 139 343 чоловік. Згідно з відверто сфальшованими даними 1-го Всеросійського перепису (по Стародубщині в цілому і повіту зокрема) з них 78,21 % — було зараховані до російськомовного населення, 14,17 % — до білоруськомовного населення, 7,3 % становили євреї[3]. Більшість українців під час першого Всеросійського перепису зараховувалися до російськомовних. Натомість реальну кількість та співвідношення білорусів та українців у повіті на той час встановити достеменно неможливо, адже за словами відомого географа та демографа Володимира Кубійовича, населення регіону мало проміж��і говори, ближчі до білоруських та українське самоусвідомлення. Так само переважна більшість прізвищ були також українськими. Про сфальшованість каже перед усім те, що за всіма 10-ма попередніми ревізіями населення українці становили абсолютну більшість населення повіту, зокрема за даними останньої 10-ї ревізії населення 1858 року кількість українців у повіті становила 87 тисяч осіб, або 95,3 %, не набагато менше спотвореними та також вкрай необ'єктивними були дані перепису Всеросійського перепису населення населення 1917 року, коли у повіті було нараховано 5 тисяч україномовних громадян, що складало 3,3 % [4] Співставними з цими, врахувуючи те, що частина українців були російськомовними, виглядають дані перших двох переписів населення СРСР. Так за даними Всесоюзного перепису 1926 року українці Почепського (раніше Мглинського) повіту становили 25 514 осіб[5], або близько 13 %[6]. Та все одно навіть такі дані видатний український географ та демограф Володимир Кубійович піддавав ці дані істотними сумнівам.
- ↑ Календарь Черниговской губернии на 1891 год. Чернігів. Типографія губернського правління. 1890. стор. 42—43(рос.)
- ↑ Риттих А. Ф. Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России. — СПб. : [Картогр. заведение А. А. Ильина], 1875. — С. 186. (рос. дореф.)
- ↑ Дані перепису населення 1897 року по Чернігівській губернії. Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 29 квітня 2009.
- ↑ Владимир Кабузан. Украинцы в мире: Динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII в. — 1989 г.: Формирование этнических и политических границ украинского этноса. М., 2006 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 вересня 2017. Процитовано 15 січня 2018.
- ↑ Тарас Чухлиб. Стародубщина — древняя украинская земля. Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 15 січня 2018.
- ↑ История Брянского края. XX век. / Горбачев О. В., Колосов Ю. Б., Крашенинников В. В., Лупоядов В. Н., Тришин А. Ф. — Клинцы, 2003. стр.127-128. Архів оригіналу за 16 січня 2018. Процитовано 15 січня 2018.
- Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite](рос.)
Стародубський_повіт_(Російська_імперія)
- Отчетъ о состояніи начальныхъ народныхъ училищъ и сельскихъ школъ, состоящихъ Черниговской губерніи въ уѣздѣ Мглинскомъ за 1866 годъ // Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Часть оффиціальная. № 11 (1 іюня 1867 г.), с. 386-390. [Архівовано 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.] Перелічено всі школи повіту станом на 1866 рік із кількістю учнів у кожній.(рос.)
- Ґеоґрафія українських і сумежних земель. — 1938, 1943.
 | ||
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |