Марк Емілій Лепід (претор)

Марк Емілій Лепід (лат. Marcus Aemilius Lepidus; помер після 213 року до н. е.) — римський полководець і політичний діяч з патриціанського роду Еміліїв, претор 218 і 213 років до н. е., претор-суффект 216 року до н. е. Учасник Другої Пунічної війни.

Марк Емілій належав до знатного патриціанського роду Еміліїв, який античні автори відносили до найстаріших сімейств Риму^[2]. Одна з вісімнадцяти найстаріших триб отримала свою назву на честь цього роду^[3]. Його генеалогію зводили до Піфагора^[2], або до царя Нуми Помпілія^[4], а одна з версій традиції, що приводиться Плутархом, називає Емілією дочку Енея і Лавінії, яка народила від Марса Ромула — легендарн��го засновника Риму^[5][6]. Представників цього роду відрізняли, якщо вірити Плутарху, «високі моральні якості, в яких вони невпинно вдосконалювалися»^[2].

Перший носій когномена Лепід (лат. Lepidus — «красивий») досяг консульства у 285 році до н. е. ^[7] Марк Емілій був сином консула 232 до н. е. того ж імені та імовірно онуком першого Лепіда^[8].

Перша згадка про Марка Емілія в збережених джерелах належить до 218 році до н. е., коли він обіймав посаду претора^[9][10]. За жеребком йому випало керувати провінцією Сицилія. У цей час розпочиналася війна з Карфагеном; у командування противника був план раптовим ударом з моря зайняти столицю римської провінції Лілібей, але Лепіда попередив про небезпеку басилевс Сиракуз Гієрон II. Завдяки цьому намісник втримав місто, а потім розбив карфагенян в морській битві^[11].

У 217 році до н. е. Марк Емілій висунув свою кандидатуру в консули^[12], але пізніше взяв самовідвід на користь Луція Емілія Павла: останній став кандидатом від аристократії супроти «новій людині» Гаю Теренцію Варрону^[13][14]. У 216 році, після розгрому римської армії під Каннами, де полягло безліч сенаторів, Лепід, можливо, став претором-суффектом^[15]. У цій якості він керував засіданнями сенату^[16]. У тому ж році помер його батько, і Марк Емілій організував гладіаторські ігри в пам'ять про нього^[17].

У 213 році до н. е. Лепід знову отримав претуру^[18]. На цей раз він став лат. praetor peregrinus (претором зі справ іноземців), але йому довелося очолити два легіони й рушити в Луцерію^[19]. Німецький дослідник Вільгельм Друман припускав, що цей претор — зовсім інший Марк Емілій Лепід, але Ельмар Клебс (автор статей про Лепідів у енциклопедії Паулі-Віссова) вважав, що мова йде про одну людину^[12].

У Марка Емілія був син того ж імені, двічі консул (в 187 і 175 роках до н. е.), цензор і принцепс сенату^[de][8].

• Тіт Лівій. Історія від заснування міста.
• Плутарх. Порівняльні життєписи.

• Родионов Е. Пунические войны : [рос.]. — Санкт-Петербург : СПбГУ, 2005. — 626 с. — ISBN 5-288-03650-0.
• Циркин Ю. Восстание Лепида : [рос.] // Античный мир и археология. — 2009. — № 13. — С. 225—241. — ISSN 0320-961X.
• Robert Broughton. Magistrates of the Roman Republic : [англ.]. — New York, 1951. — Vol. I. — P. 600.
• Klebs E. Aemilius // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : [нім.]. — 1893. — Bd. I, 1. — Kol. 543—544.
• Klebs E. Aemilius 19 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : [нім.]. — 1893. — Bd. I, 1. — Kol. 545.
• Klebs E. Aemilius 67 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : [нім.]. — 1893. — Bd. I, 1. — Kol. 552.
• Sumner G. V. Orators in Cicero's Brutus: prosopography and chronology : [англ.]. — Toronto : University of Toronto Press, 1973. — P. 197. — ISBN 9780802052810.

• Біографія на сайті ancientrome.ru (російською) .
• Марк Емілій Лепід (претор). (у Smith's Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology.)(англ.)