Макс Ерліх

Макс Ерліх
Народився	10 жовтня 1909(1909-10-10) (115 років) Спрінгфілд, Массачусетс, США
Помер	11 лютого 1983(1983-02-11)[1][2][…] (73 роки) Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Країна	США
Національність	американець
Діяльність	прозаїк-романіст, письменник наукової фантастики, сценарист
Alma mater	Університет Мічигану
Жанр	Містерія, наукова фантастика
Magnum opus	The Reincarnation of Peter Proudd і The Reincarnation of Peter Proudd
Діти	2

|alt= |portaldisp= |місце_народження= |мова= |ім'я народження= |розмір зображення= |етнічна приналежність= |видатні роботи= |дата_народження= |місце_смерті= |смерть_дата= |період= |освіт��= |професія= |псевдонім=

Макс Саймон Ерліх (10 жовтня 1909 — 11 лютого 1983) — американський письменник та сценарист. Найбільш відомий завдяки науково-фантастичному роману «Реінкарнація Пітера Прауда^[en]» (англ. «The Reincarnation of Peter Proud»)» та однойменний фільм^[en].^[4]

Макс Саймон Ерліх народився в Спрінгфілд, штат Массачусетс, 10 жовтня 1909 року в родині Саймона та Сари Ерліх. Він отримав ступінь бакалавра. диплом Мічиганського університету у 1933 році.^[5][6]

Ерліх розпочав свою кар’єру в газетах, працюючи кореспондентом «Нікербокер Прес» (англ. «Knickerbocker Press»), Олбані, Нью-Йорк, «Вечірні новини» (англ. «Evening News») під час навчання в коледжі, а потім, після закінчення навчання, як автор статей для спрінгфілдського видання «Республіканець^[en] (англ. «The Republican») . Звідти він перейшов на радіо, працюючи головним сценаристом відділу сценаріїв WSPR у 1938 і 1939 роках, у відділі сценаріїв Американського єврейського комітету^[en] з 1939 по 1941 рік, а з 1941 по 1945 рік він був асистентом директора сценарію радіовідділу Американського Червоного Хреста.^[5][6]

Після 1945 року Ерліх виступав в ролі прозаїка, драматурга, радіо- та теледраматурга, автора адаптацій для радіо, телебачення та художніх фільмів. Він писав радіосценарії для таких серіалів, як «Велика історія^[en]», «Тінь», «Велике місто^[en]», «Містер і місіс Норт^[en]» і «Вбивство опівночі^[en]». Його робота на телебаченні включала сценарії для телесеріалів «Барні Блейк», «Велика історія^[en]», «Захисники» , «Медсестри^[en]», «Сталева година Сполучених Штатів^[en]» і Зоряний шлях (епізод «Яблуко^[en]»)^[5][6]. Три його сценарії до художніх фільмів (наведені нижче) були екранізаціями його власних романів.

Ерліх одружився і мав двох дочок. Одна дочка, Емі Ерліх, пише книжки для дітей.

Ерліх помер 11 лютого 1983 року.

• Велике око (англ. «The Big Eye», Даблдей, 1949)
• Закрути скляне павутиння^[en] (англ. «Spin the Glass Web», Гарпер & Бразерс, 1952)
• Перший потяг до Вавилона (англ. «First Train to Babylon», Гарпер, 1955)
• Такери (англ. «The Takers», Гарпер, 1961)
• Глибина - це синє (англ. «Deep is the Blue»), Даблдей, 1964)^[7]
• Високий бік (англ. «The High Side», Фосет публікейшнз, 1970)
• Указ (англ. «The Edict», Даблдей, 1971)
• Реінкарнація Пітера Прауда^[en] (англ. «The Reincarnation of Peter Proud», Боббс-Меррілл, 1974)
• Дикун на волі (англ. «The Savage is Loose», Бантам букс, 1974)
• Культ^[en] (англ. «The Cult», Саймон і Шустер, 1978)
• Реінкарнація у Венеції^[en] (англ. «Reincarnation in Venice», Саймон і Шустер, 1979)^[8]
• Голий пляж (англ. «Naked Beach», Гранада, 1979)
• Великі хлопці (англ. «The Big Boys», Гафтон Міфлін, 1981)
• Шайтан (англ. «The Reincarnation of Peter Proud», Арбор Хаус, 1981)

The Lie

• 1944: Премія Військової ради псьменників^[en]
• 1963: Стипендія Фонду Хантінгтона Гартфорда

• Макс Ерліх у міжнародній електронній базі фантастики Internet Speculative Fiction Database . (англ.)
• Макс Ерліх в «Енциклопедії наукової фантастики» за редакцією Пітера Нікколза, Джона Клюта та Дейва Ленґфорда (англ.)
• Макс Ерліх на сайті «Fantastic Fiction» (англ.)
• Макс Ерліх на сайті IMDb (англ.) на сайті Internet Movie Database
• на сайті Memoryalpha
• Макс Ерліх на сайті Бібліотеки Конгресу США