Мазанов Георгій Васильович

Георгій Мазанов
Особисті дані
Повне ім'я	Георгій Васильович Мазанов
Народження	8 листопада 1912(1912-11-08)
	Костянтинівка, Російська імперія
Смерть	15 січня 2005(2005-01-15) (92 роки)
	Москва, Росія
Громадянство	СРСР
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1937 «Дзержинець» (В) ? (?) 1938—1941 «Стахановець» (Ст) 86 (0) 1945—1948 «Крила Рад» (М) 77 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1949 1950 1951 1952 1953 1955—1958 1960 1962—1963 1964 1971 1971 1974 1975	«Шахтар» (Ст) «Більшовик» (Ст) «Динамо» (Ст) БО (Св) «Буревісник» (К) «Торпедо» (ТР) «Знамя Труда» «Ростсельмаш» «Трактор» (Ст) «Сокіл» (С) «Торпедо» (ТР) «Металург» (Т) «Машинобудівник» (Т)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Георгій Васильович Мазанов (нар. 8 листопада 1912, Костянтинівка, Російська імперія — пом. 15 січня 2005, Москва, Росія) — радянський футболіст та тренер, виступав на позиції захисника. Майстер спорту СРСР (1941), Заслужений тренер РРФСР (1964), Заслужений працівник фізичної культури Української РСР.

Народився Георгій Мазанов в містечку Костянтинівка на Донбасі в багатодітній родині, де був молодшою, тринадцятою дитиною^[1]. Ще в підлітковому віці, слідом за батьком і старшими братами, пішов працювати на місцевий склозавод. В середині 1920-х років захопився футболом. Грав за команду «Хімік», яка брала участь в міських змаганнях. Восени 1936 року Георгій отримує запрошення перейти в луганський «Дзержинець», в якому граючим тренером був відомий футболіст Іван Кладько^[1]. Уже через рік захисник перебирається в «Стахановець» зі Сталіно, який виступав у групі «А» чемпіонату СРСР. У гірницькій команді Мазанов, який грав на позиції крайнього захисника, став лідером оборонних порядків команди, одним з її найкращих футболістів довоєнного періоду, з 1939 року був капітаном команди^[2], став єдиним гравцем, який відіграв без замін у всіх поєдинках команди в першій групі, починаючи з 1938 року і до червня 1941 року^[1]. У квітні 1941 року, Мазанову одному з перших в історії команди було присвоєно звання майстра спорту СРСР. Але незабаром чемпіонат через початок війни був перерваний.

	Атлетичної статури, відрізнявся хорошою позиційної грою, вміло діяв у відборі м'яча, був корисний у підіграванні партнерам.
— [3]

У 1944 році тренер московських «Крил Рад» Абрам Дангулов, який добре знав можливості захисника ще по спільній роботі в довоєнному «Стахановці», запрошує Мазанова в свою команду^[1], де той згодом відіграв чотири сезони, аж до розформування колективу.

Взимку 1949 року Мазанов розпочинає вчитися у Вищій школі тренерів при Московському інституті фізичної культури і після закінчення курсів, навесні того ж року повертається в Сталіно, де призначається старшим тренером «Шахтаря», який на той час знову виступав у першій групі^[1]. Дебютний сезон на посаді наставника команди для Мазанова склався невдало. Кістяк команди, складений з досвідчених футболістів, найчастіше старших за самого тренера, й молодих гравців, стабільної гри не демонстрував і протистояти найкращим командам не зміг^[1]. У підсумку гірники посіли останнє 18 місце.

Наступною командою в кар'єрі тренера став новостворений «Більшовик» зі Сталінабада, який стартував у класі «Б» сезону 1950 року. Проте колектив, зібраний за декілька тижнів до старту першості, не зміг на рівних боротися з досвідченішими командами, в результаті посів останнє місце в турнірній таблиці і позбувся статусу команди майстрів. У наступному сезоні Сталінабад у класі «Б» представляло «Динамо» — чемпіон і володар Кубка Таджикистану. Очолити динамівців було доручено Мазанову. Команда провела чемпіонат не рівно, хоча в підсумку виступила успішніше за свого попередника, посівши 15 місце серед 18 команд. Після закінчення чемпіонату Георгій Васильович покинув колектив, а через рік припинила своє існування й динамівська к��манда зі столиці Таджикистану.

У 1952 році Мазанов тренував армійців зі Свердловська, а в 1953 році очолив кишинівський «Буревісник». У листопаді 1955 року прийняв таганрозьке «Торпедо», з яким переміг у першості РРФСР і вивів команду в клас «Б», де двічі ставав срібним призером зонального турніру. Пізніше очолював ряд російських команд — «Знамя Труда» у 1961 році, «Ростсільмаш» — з 1962 року по липень 1963 року^[4], «Трактор» (Сталінград).

З 1965 по 1970 роки працював у Федерації футболу РРФСР. У 1971 році повертається до тренерської діяльності, очоливши саратовський «Сокіл», але через внутрішньокомандні розбіжності в середині сезону покинув клуб і наступних півроку провів у таганрозькому «Торпедо», яке наприкінці року цю команду було розформовано^[5]. У сезоні 1972 року працював в Узбекистані, на посаді начальника команди «Зарафшан» з міста Навої. У 1974-1975 роках тренував тульський «Металург», який пізніше змінив назву на «Машинобудівник».

У 1977-1980 роках був тренером і консультантом збірної СРСР складеної з футболістів з обмеженим слухом. У 1980 році обраний заступником голови спортивно-технічної комісії Федерації футболу РРФСР. Інспектував матчі другої ліги^[1].

Помер 15 січня 2005 в Москві у віці 92 років.

Син Георгія Васильовича — відомий плавець Віктор Мазанов, рекордсмен, чемпіон світу і Європи, багаторазовий призер Олімпійських ігор^[5].

«Торпедо» (Таганрог)

• Перша ліга СРСР
  • Срібний призер (1): 1956 (перша група класу «Б»)

• Чемпіонат Російської ФСРР
  • Чемпіон (1): 1955

• Алимов А. «От „Динамо“ до „Памира“» — Душанбе: Издательство ЦК КП Таджикистана, 1991. — с. 125.
• Алексей Бабешко, Андрей Бабешко. «Шахтёру» — 70 лет. Кто есть кто. Футболисты «Шахтёра» 1936—2005. — Донецк : Новый мир, 2005. — С. 75. — 5 000 прим. — ISBN 978-966-107-17-1.

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця на сайті «Український футбол»
• Біографія [Архівовано 12 грудня 2012 у WebCite] на сайті «Луганський футбол»
• Профіль тренера^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]} на сайті «Український футбол»
• Профіль на сайті footbook.ru