Лучано Беретта

Лучано Беретта
італ. Luciano Beretta
Основна інформація
Дата народження	1 січня 1928(1928-01-01)
Місце народження	Мілан, Італія
Дата смерті	11 лютого 1994(1994-02-11) (66 років)
Місце смерті	Каприно-Веронезе, Італія
Роки активності	1956—1994
Громадянство	Італія
Національність	італієць
Професія	пісняр, співак, танцюрист, письменник
Інструменти	вокал[d]
Мова	італійська
Жанр	Поп
Лейбл	Primary, Togo, Jaguar, Clan Celentano, Joker, Rare, Ariston Records

Лучано Беретта ((італ. Luciano Beretta); 1 січня 1928 — 11 січня 1994) — італійський пісняр, співак, танцюрист й письменник. Відомий своєю плідною співпрацею з Адріано Челентано (був учасником студії «Clan Celentano») й багатьма іншими виконавцями.^[1]

Лучано народився в сім'ї шофера Анджело та швачки Марії Беретт, його дитинство пройшло в Мілані, на вулиці Гульєльмо Пепе, 8, а потім на вулиці Гарільяно, 3. 1948 року Лучано отримав диплом бухгалтера, але за професією не став працювати.

Відчуваючи схильність до мистецтва, Беретта став пробувати себе у різних професіях цієї галузі: він був актором у театральних постановках, сценографом, танцюристом і співаком, а також прима-балероном в міланському Театрі «Ла Скала».

У 1950-х роках Лучано почав писати пісні. 1956 року він також взяв участь у фестивалі «Санремо» з піснею «La colpa fu». Одна з його пісень, на музику Еціо Леоні, під назвою «Teddy girl» була запропонована Адріано Челентано, який її записув. Після мала великий успіх, після з цього Беретта та Челентано стали друзями. Згодом Беретта написав багато текстів до пісень Челентано, часто в парі з Мікі Дель Прете. «Teddy girl» також потрапила до репертуару Джорджо Ґабера та Енцо Янначчі, які виконували її своїм дуетом «I Due Corsari».^[2]

Коли Адріано Челентано заснував у 1961 році «Clan Celentano» («Клан Челентано»), Беретта почав співпрацювати з багатьма артистами, пов'язаними з цією студією звукозапису.

Як глибоковіруючий католик, Беретта став автором пісень Челентано з наймістичнішими текстами (таких як «La coppia più bella del mondo», або «Il grande sarto»).

1966-й став одним з найважливіших років в кар'єрі Беретти: він написав текст для пісні Челентано «Il ragazzo della via Gluck», яка стала одним з найкращих хітів, написаних Береттою для студії «Клан». А також написав, поза «Кланом», пісню «Nessuno mi può giudicare», яку співачка Катерина Казеллі виконала на Фестивалі «Санремо» того ж року. Також цього часу він написав пісні для багатьох інших артистів, зокрема, з інших студій звукозапису, таких як Мільва, Аль Бано, Нікола Ді Барі, гурт «I Ribelli» («Pugni chiusi») та гурт «I Camaleonti» («Applausi»).^[1][2]

Лучано Беретта був еклектичною людиною з безліччю інтересів: як письменник публікував вірші на міланському діалекті, які були зібрані в альбомі «C'era tutto Milano»; та збірки оповідань для дітей, у тому числі «Життя Ісуса»; а також написав тексти для серії «музичних казок», виданих на платівках, таких як «Гензель і Гретель» та «Патріарх Ноєвого ковчега».

Беретта також записав кілька платівок як співак. 1971 року він брав участь у музичному заході «Un disco perstate» з піснею «La Tiziana», записаною для лейблу «Joker».

У 2004 році, до 10-річчя смерті Беретти, муніципалітет Мілана розмістив меморіальну дошку на стіні будівлі на вулиці Гарільяно 3, де він жив тривалий час, з цитатами з його віршів. Відкрила дошку композиторка Еліде Сулігой, яка була постійною співавторкою пісень Беретти.

LP

• 1972: Lo zoo si diverte (Clan Celentano, BF LP 509)
• 1974: C'era tutta Milano (Ariston Records, AR/LP-2147)

• 1961: Adieu viveur/Can can delle giarrettiere (Primary, CRA 91803)
• 1961: Yuri Gagarin/La trottola (Primary, CRA 91822)
• 1961: L'uomo di sale/A domani (Ri-Fi, RF 001)
• 1963: Tango del tacco/Il signore di mezza età (Togo, TOG 20000)
• 1963: ½ litro di tango/La giavanese (Togo, TOG 20003)
• 1967: Vediamoci ad Amalfi/Un bacio ad Amalfi (Jaguar, JG 70064)
• 1969: Lo struzzo...si pavoneggia/Il serpente...incantatore di fachiri (Clan Celentano, BFX 01 X, serie Le fiabe Clan)
• 1969: La foca ballerina/L'orsacchiotto Casimiro (Clan Celentano, BFX 05 X, serie Le fiabe Clan)
• 1971: La Tiziana/Chi siamo (Joker, M 7095)
• 1971: Ma che tempi/La voglia di fragola (Rare, RAR 77553)
• 1974: El primm autografo/Chicchiricchì e coccodè (Ariston Records, AR 0658)

• Paolo Denti, Luciano Beretta, una vita sul palcoscenico della vita, Mantova, Sometti, 2017. ISBN 9788874956593
• Autori Vari (a cura di Gino Castaldo), Dizionario della canzone italiana, ed. Curcio, 1990; alla voce Beretta, Luciano, di Enzo Giannelli, pag. 154

• Лучано Беретта [Архівовано 17 березня 2022 у Wayback Machine.] на сайті discogs.com