Луцька брама (Олика)

Луцька брама
50°43′42″ пн. ш. 25°49′3″ сх. д. / 50.72833° пн. ш. 25.81750° сх. д. / 50.72833; 25.81750
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Олика
Тип будівлі	в'їзна брама
Будівництво	30-ті роки 17 століття
Стан	добрий
Луцька брама (Олика) (Україна)

Лу́цька бра́ма — пам'ятка оборонної архітектури в селищі Олика Ківерцівського району Волинської області (фактично — у давньому передмісті Олики — Залісочому; тепер село Залісоче Дідичівської сільської ради). Ланка міських укріплень, до складу яких входили земляні вали і двоє^{[1] [2]} (за іншими даними, троє чи навіть четверо^[3]) воріт у них. Збереглися лише Луцькі ворота (на Луцькій дорозі)^[2].

Луцька брама, споруджена у 1630-тих роках, є пам'яткою архітектури національного значення, охоронний номер №1026^[4].

В структурі олицьких фортифікацій знаходилися три міські брами – Метеленська, Заворотська (Дубенська), Залісоцька. Всі вони відтворені на фіксаційному плані кінця 18 століття, а тому не відповідає дійсності згадка окремими авторами (^{[2] [5] [6]}) лише двох міських брам. Навпаки, за функціональною логікою не можна повністю виключати існування в північній зоні «старого міста» ще однієї, четвертої брами, гіпотетично позначеної на реконструктивній схемі М.Бриковською, хоча про те не маємо жодних документованих свідчень. Хронологія будівництва цих трьох брам, ясна річ, збігалася з часом створення відповідних ліній оборони^[3].

До кінця 18 — початку 19 століття міські укріплення знаходилися в більш-менш задовільному стані. Такими близько 1840 року описує їх І.Крашевський, а у 1904 році їхні залишки бачив В.Антонович. Пізніше, у 1920 році М.Орлович міг ще спостерігати двоє міських воріт^[7]. Активні дефортифікації міста в 19 столітті призвели до того, що вже на початку наступного століття залишилася лише одна з брам — Залісоцька, відома сьогодні також як «Луцькі»^[3], або «Фортечні ворота», які існують й донині на в'їзді в місто з боку Цумані^[7].

Луцька брама була споруджена у 1630-тих роках^[4], хоча існують і інші версії щодо дати будівництва. Зважаючи на явно не мілітарне архітектурне опорядження брами з бароковим присмаком, зокрема на наявність двох ніш для скульптури на північному фасаді, виникає серйозний сумнів щодо синхронності її будівництва разом з бастіонними укріпленнями Залісочого. Схоже на те, що вона з’явилася в середині 18 століття з суто репрезентативних міркувань під час останньої перебудови замку архітектором Кнакфусом. Можливо, замість якоїсь іншої, старішої споруди^[3].

Вали і бастіони, які колись притулялися до фортечної вежі, у 19 столітті були остаточно зриті. Сьогодні на околицях міста можна побачити залишки лише одного фрагменту валу^[7].

Цегляна, двоярусна споруда, прямокутна в плані, з арочним проїздом. Другий ярус — частково збережений ренесансний аттик, ритм глухої аркади якого побудований на чергуванні напівциркульних і кілевідних арок. Площини ніш декоровані орнаментом, утвореним кольоровими тичками цегляної кладки. Для пам'ятки характерні бійниці у формі переверненої замкової щілини^[2].

Це чотирикутна в плані цегляна двоярусна оборонна вежа з арочним проїздом по осі схід — захід. Потерна проїзду перекрита напівциркульним склепінням. Брустверні стінки другого ярусу на сході і заході трактовані у вигляді аттиків з бійницями для рушниць і гармат. На першому ярусі колись розміщувалися механізми для звідного мосту, отвори від ланцюгів можна побачити у верхній частині східної стіни. Східний і західний фасади декоровані ромбоподібним орнаментом, викладеним тичками перепаленої цегли. Крім того, архітектурна декорація на першому і другому ярусах складається з арочних і кілеподібних ніш та ренесансного розподільного карнизу з розвиненою фризовою частиною, прикрашеною деталями у вигляді тригліфів та іоніків. На другому ярусі східного фасаду ще й сьогодні можна побачити залишки геральдичного орла — герба роду Радзивілів, виконаного з алебастру. В цілому споруда оборонної вежі не була тинькованою, тиньком оздоблювалися лише заглиблення ніш, герб і розподільний карниз. Таким чином, в архітектурі «Фортечних воріт» дивним чином сплелися ренесансні і готичні традиції^[7].

Невідомий художник. Олика. Луцька брама. 1936 р. Папір, туш, «сухий пензлик»; 17,3 х 24,9 см. Фонди Волинського краєзнавчого музею. Інв. № Г-219.

На передньому плані зображено муровану двоярусну прямокутну споруду з арочним проїздом і фігурними бійницями. Справа віддалік фрагмент церкви за дерев’яним парканом.

Зліва внизу напис «Ołyka», справа монограма художника і дата «KN-36»^[8].

• Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олика і Радзивіли в історії Волині та України: Матеріали XVIII Всеукраїнської науково-практичної історико-краєзнавчої конференції: Наук. зб.:—Луцьк, 2006.
• Справочник "Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР" [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Фотинский О.А. Экскурсия О.А. Фотинского по Волынской губернии для описания памятников старины // Киевская старина. — 1900. — №12. — ст. 201. (рос.)
• Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — T. 7. — Warszawa, 1886. — S. 528. [Архівовано 23 травня 2011 у Wayback Machine.] (пол.)
• Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Wołyniu: Ł uck, 1929. (пол.)

• Офіційний сайт Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації