Перейти до вмісту

Левіафан (фільм, 2014)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші фільми з такою ж, або схожою назвою: Левіафан.
Левіафан
Левиафан
Жанрдрама, кримінальний
РежисерАндрій Звягінцев
ПродюсерОлександр Роднянський
Сергій Мелькумов
СценаристОлег Негін
Андрій Звягінцев
У головних
ролях		Олексій Серебряков
Олена Лядова
Роман Мадянов
Володимир Вдовиченков
ОператорМихайло Крічман
КомпозиторФіліп Ґласс
МонтажАнна Масс
КінокомпаніяНон-стоп продакшн
Дистриб'юторCirko Filmd[1][2]
Тривалість142 хв.
Моваросійська
КраїнаРосія Росія
Рік2014
Кошторис220 млн. рублів
Касові збори386 894 доларів[3]
IMDbID 2802154
sonyclassics.com/leviathan/
CMNS: Левіафан у Вікісховищі

Левіафан (рос. Левиафан) — фільм-драма російського кінорежисера Андрія Звягінцева. Згідно зі старозавітною Книгою Йова Левіятан був морським страховиськом. Англійський філософ XVII ст. Томас Гобс у книзі «Левіафан»[4] порівняв державну систему з Левіафаном, що знищує людську природу, свободу. Фільм показує соціальне життя в епоху перемін, проводячи паралелі поміж життям праведного Йови та сучасного грішника, якого не цікавить сенс життя.

Світова презентація відбулась 23 травня 2014 на 67-му Каннському кінофестивалі в рамках головного конкурсу.

Висунутий номінантом[en] на 87 церемонії вручення Премії «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою.

Сюжет

[ред. | ред. код]

У північному селищі Прибережному біля Баренцового моря живе автослюсар Миколай Сергєєв із другою дружиною Лілією та сином Романом від першого шлюбу. Він приятелює з поліціянтом Полівановим і його дружиною. Корумпований мер міста бажає знести його будинок, автомайстерню для будівництва особливо важливої будівлі — власного опрічного будинку. Сергєєв програє два суди, а за встановлену судом суму викупу придбати нове помешкання неможливо. Сергєєв звертається до свого армійського товариша Дмитра Селезньова, який є відомим у столиці адвокатом. Той доходить до висновку, що єдиним засобом боротьби проти мера наразі є лише компромат на нього.

Адвокат показує меру теку з компроматом, натякає на знайомство з впливовими політиками та пропонує припинити переслідувати Сергєєва, виплативши йому за майно суму, визначену незалежним оцінювачем (3,5 млн рублів замість 649 тисяч). Після цього адвокат в готелі займається сексом з Лілією, яка першою почала його зваблювати.

Утішений Сергєєв з сім'єю та друзями організовує пікнік, під час якого Роман неподалік місця пиятики помічає Лілію разом з адвокатом у недвозначному положенні. Поміж Сергєєвим і Селезньовим відбувається бійка.

Наляканий мер радиться із суддею, прокурором, начальником поліції та єпископом, який навчає його «показати силу». Адвоката заманюють у безлюдне місце, б'ють, погрожуючи вбивством. Адвокат повертається до Москви, водночас Сергєєв намагається пробачити Лілії. Та, після сварки з Романом, іде на берег моря і перестає відповідати на телефонні дзвінки та, зрештою, гине за невідомих обставин. Сергєєва арештовують за підозрою у вбивстві та присуджують 15 років ув'язнення, а дім руйнують. Задоволений мер після вироку каже: «Знатиме тепер до кого приставати».

У фіналі єпископ у присутності мера, губернатора читає проповідь у церкві, збудованій на місці будинку Сергєєва.

Відгуки

[ред. | ред. код]

Багато критиків відзначають, що у фільмі немає позитивних героїв, усі зраджують усіх[5].

Західна преса відзначила фільм як один із найкращих у 2014 (Sight & Sound)[6], критикою путінської Росії (The Guardian[7], International Business Times[8]) та беззубим фільмом, що підкреслює споконвічність корупції, релігійного лицемірства в Росії й після якого Путін може спокійно спати (London Evening Standard[8]). У Росії виявилась неоднозначна позиція двох діаметрально протилежних таборів — від підкреслення можливого несприйняття фільму публікою через показ життя, де бог і віра замінені ритуалами та риторикою (Искусство кино[ru][9], Новая газета[10], Meduza, 12.01.2015[11]) до звинувачень в антиросійському спрямуванні (НТВ[12],[13],[14]), закликів заборони показу (ВВС[15],[16]).

На початок 2015 фільм має значні проблеми з отриманням дозволу на показ у Росії через присутність ненормативної лексики у героїв.

Актори

[ред. | ред. код]

Номінант премій

[ред. | ред. код]
  • 67-й Каннський кінофестиваль
  • 32-й Мюнхенський кінофестиваль
    • приз «Найкращий іноземний фільм»[18]
  • Лондонський кінофестиваль 2014
    • приз «Найкращий іноземний фільм»[19]
  • Кінофестиваль Abu Dhabi Film Festival 2014
    • Гран-прі «Чорна перлина»
    • приз за найкращу чоловічу роль — Олексій Серебряков
  • Satellite Award
    • номінація на премію «Найкращий фільм іноземною мовою»
  • премія Золотий глобус за найкращий фільм іноземною мовою 2014
  • 45-й Індійський міжнародний кінофестиваль[20]
    • премія «Золотий павич» за найкращий фільм
    • премія за найкращу чоловічу роль — О. Серебряков
  • премія кіноакадемії Азійсько-Тихоокеанського реґіону[21]
    • головний приз за найкращий фільм року
    • номінація за найкращу операторську роботу
  • 22-й міжнародний фестиваль мистецтва кінооператорів Camerimage у Бидгощі, Польща
    • головний приз «Золота Жаба» — Михайло Кричман[22]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://nmhh.hu/dokumentum/166259/premierfilmek_forgalmi_adatai_2014.xlsx
  2. ↑ http://nmhh.hu/dokumentum/198182/terjesztett_filmalkotasok_art_filmek_nyilvantartasa.xlsx
  3. ↑ [LEVIATHAN (2014) (англ.). Архів оригіналу за 18 листопада 2018. Процитовано 19 січня 2015. LEVIATHAN (2014) (англ.)]
  4. ↑ Hobbes's Leviathan: reprinted from the edition of 1651(англ.)
  5. ↑ Новая газета - Novayagazeta.ru. Новая газета - Novayagazeta.ru (рос.). Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
  6. ↑ [The 20 best films of 2014 (англ.). Архів оригіналу за 1 січня 2016. Процитовано 22 січня 2015. The 20 best films of 2014 (англ.)]
  7. ↑ [Cannes 2014 review: Leviathan — a new Russian masterpiece (англ.). Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 22 січня 2015. Cannes 2014 review: Leviathan — a new Russian masterpiece (англ.)]
  8. ↑ а б [Пресса Британии о «Левиафане»: Библия, коррупция и водка (рос.). Архів оригіналу за 17 листопада 2014. Процитовано 19 січня 2015. Пресса Британии о «Левиафане»: Библия, коррупция и водка (рос.)]
  9. ↑ [Декалог от Андрея Звягинцева. «Левиафан», режиссер Андрей Звягинцев (рос.). Архів оригіналу за 15 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015. Декалог от Андрея Звягинцева. «Левиафан», режиссер Андрей Звягинцев (рос.)]
  10. ↑ [Learn, we are fun! (рос.). Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015. Learn, we are fun! (рос.)]
  11. ↑ [Знак беды Юрий Сапрыкин — о том, почему «Левиафан» нравится на Западе и раздражает в России (рос.). Архів оригіналу за 20 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015. Знак беды Юрий Сапрыкин — о том, почему «Левиафан» нравится на Западе и раздражает в России (рос.)]
  12. ↑ [«Поганая клевета» и «тухлая ложь»: в Рунете раскритиковали «Левиафан» (рос.). Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015. «Поганая клевета» и «тухлая ложь»: в Рунете раскритиковали «Левиафан» (рос.)]
  13. ↑ [В РПЦ назвали «антихристианским» фильм Звягинцева «Левиафан» (рос.). Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015. В РПЦ назвали «антихристианским» фильм Звягинцева «Левиафан» (рос.)]
  14. ↑ [Мединский о «Левиафане»: это признание российского кино (рос.). Архів оригіналу за 14 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015. Мединский о «Левиафане»: это признание российского кино (рос.)]
  15. ↑ [В Самаре просят наказать актера за роль в «Левиафане» (рос.). Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015. В Самаре просят наказать актера за роль в «Левиафане» (рос.)]
  16. ↑ [Глава Териберки выступила против показа фильма «Левиафан» (рос.). Архів оригіналу за 18 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015. Глава Териберки выступила против показа фильма «Левиафан» (рос.)]
  17. ↑ «Я завжди готовий віддати себе повністю, згоріти на сцені для глядача» - франківський актор Сергій Романюк - "Репортер". "Репортер" (укр.). 28 лютого 2017. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 8 жовтня 2018.
  18. ↑ [Фильм «Левиафан» Андрея Звягинцева завоевал главный приз Мюнхенского кинофестиваля (рос.). Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 19 січня 2015. Фильм «Левиафан» Андрея Звягинцева завоевал главный приз Мюнхенского кинофестиваля (рос.)]
  19. ↑ [International politics creeps into LFF Awards (англ.). Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 19 січня 2015. International politics creeps into LFF Awards (англ.)]
  20. ↑ Левиафан, созданный при поддержке Фонда кино, стал победителем Индийского международного фестиваля. (рос.). Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
  21. ↑ [Российское кино получило ряд наград престижного фестиваля в Абу-Даби (рос.). Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 22 січня 2015. Российское кино получило ряд наград престижного фестиваля в Абу-Даби (рос.)]
  22. ↑ [CAMERIMAGE 2014 WINNERS! (англ.). Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 22 січня 2015. CAMERIMAGE 2014 WINNERS! (англ.)]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Левіафан_(фільм,_2014)&oldid=43003404