Левицький Тимофій Якович
Левицький Тимофій Якович | |
---|---|
Народився | 4 листопада 1913 село Каланчак, Херсонська область |
Помер | 9 березня 1945 (31 рік) Будапешт |
Поховання | село Сельгаздьхоз, Румунія |
Підданство | СРСР |
Місце проживання | село Каланчак, Херсонська область |
Учасник | німецько-радянська війна |
Військове звання | Сержант інженерних військ |
Нагороди | |
Тимофій Якович Левицький (1913, Каланчак – 09.03.1945, Будапешт) – військовик. Герой Радянського Союзу (1945, посмертно). Учасник Другої Світової Війни.
Народився в селі Каланчак, Херсонської області, тут жив, вчився, працював механізатором, у 1940 році був призваний до лав Радянської Армії. На фронт потрапив з перших днів війни – з червня 1941 року, незважаючи на молодість, був дуже відважним, одержав багато бойових нагород[1].
Подвиг здійснив 4 грудня 1944 року при форсуванні річки Дунай поблизу м. Ерчі (Угорщина). Це була надзвичайно смілива операція. Від її здійснення залежало виконання завдання поставленого перед 108 гвардійською Червонопрапорною ордена Суворова стрілецькою дивізією. Бійці, якими командував Т.Я. Левицький, забезпечили форсування Дунаю, собою прикрили переправу радянських військ через річку.
У нагородному листі говориться, що успішно проведена операція – результат умілого командування, хоробрості і стійкості особисто командира десантної групи сержанта Т.Я. Левицького.
За виявлені героїзм і відвагу при форсуванні Дунаю Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 гвардії сержант Тимофій Левицький посмертно був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу. Також був нагороджений орденами Леніна і Слави 2-го і 3-го ступенів, медаллю «За відвагу»[2].
Загинув у боях за Будапешт 9 березня 1945 року. Похований у румунському селі Сельгаздьхоз[1].
В селищі Каланчак є вулиця названа в честь Левицького, а також біля будинку культури мікрорайону Партизан у 1969 році встановлено його бюст.
- ↑ а б Црб, Каланчацька (31 жовтня 2013 р.). .: ПОДВИГ НАШОГО ЗЕМЛЯКА. '. Процитовано 11 вересня 2020.
- ↑ Левицький Тимофій Якович | Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 11 вересня 2020.