Левандовський В'ячеслав В'ячеславович
| Левандовський В'ячеслав В'ячеславович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 24 лютого 1897[1] Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія[1] | |||
| Смерть | 18 квітня 1962[1] (65 років) | |||
| Київ, Українська РСР, СРСР[1] | ||||
| Країна |  Російська імперія УНР СРСР | |||
| Навчання | Перша київська гімназія | |||
| Діяльність | художник, аніматор, кінематографіст, режисер анімації | |||
|
| ||||
В'ячеслав В'ячеславович Левандо́вський (11 (23) лютого або 12 (24) лютого 1897, Київ — 18 квітня 1962, Москва) — український та російський художник-мультиплікатор та ілюстратор, один із засновників української анімації.[2][3]
Левандовський винайшов та запровадив у виробництво «автоматичний олівець» — пристрій для контролю покадрового руху ляльки у просторі. Левандовський уперше в радянській анімації застосував так званий метод «еклеру», коли акторів, які грають людських персонажів, знімають на плівку з нормальною швидкістю — 24 кадри на секунду, а потім аніматор, підкладаючи кадри відзнятої плівки під свої малюнки, перевіряє рух свого анімаційного персонажа в часі, звичайно, роблячи художній відбір, загострюючи рух. Окрім того, Левандовський сам зробив кінокамеру — усі деталі, крім оптики, були виготовлені з дерева різних порід.[4]
Народився 24 лютого 1897 року в Києві. У 1923 році навчався в балетній школі, Київському музично-драматичному інституті. Закінчив Київську академію мистецтв. З 1920 року працював художником у театрах, видавництвах.[5][6]
З 1925 року працював на Одеській, потім на Київській кінофабриці ВУФКУ. Один із засновників української анімації. Використовував техніку площинних маріонеток (сам конструював маріонетки та станки для їх знімання). У 1927 році В'ячеславом Левандовським на Одеській кінофабриці ВУФКУ створено перший український анімаційний фільм «Казка про солом'яного бичка».[5]
У 1930—1935 роках, через тиск партійного керівництво за його «українські буржуазно-націоналістичні фільми» штибу Українізація[7], був змушений тимчасово залишити анімацію та перемкнутися на створення науково-технічних фільмів. У зв'язку з цим так і не було завершено анімаційний фільм Тук-Тук на полюванні, над яким Левандовський працював у 1928—1930 роках і який мав стати першим українським звуковим анімаційним фільмом.[2][8][9]
Не знайшовши підтримки своєї творчості в Україні, Левандовський перебирається 1936 року в Москву.[4] Працював на кіностудії «Мосфільм» (ХВО № 5 під керівництвом О. Л. Птушка) як аніматор та режисер лялькового кіно.
Помер 18 квітня 1962 року в Москві.
.jpg)
- 1927 — Казка про солом'яного бичка (режисер, сценарист, художник-постановник) — фільм не зберігся
- 1927 — Десять (режисер та сценарист)
- 1927 — Українізація (режисер, сценарист, художник-постановник)
- 1928 — Казка про Білку-хазяєчку та Мишу-лиходієчку (режисер)
- 1932 — Тук-Тук на полюванні (не завершений; режисер, сценарист, художник-постановник; робота над фільмом тривали з 1930 по 1932 рік)
- 1935 — Тук-тук і Жук (робота над фільмом розпочата у 1928 році, але закінчена вже учнями Левандовського у 1935 році)
- 1936 — Лис та виноград (режисер, сценарист, художник-постановник)
- 1937 — Срібний дощ (режисер)
- 1937 — Лис та вовк (аніматор)
- 1937 — Заповіт (інша назва Заповіт пса-скотинки) (аніматор)
- 1940 — У ляльковій країні (за мотивами вистав лялькового театру С. Образцова) (режисер, художник-постановник)
- 1956 — Небесне створіння (за мотивами вистав лялькового театру С. Образцова для дорослих) (аніматор)
- 1958 — А як у вас? (аніматор)
- 1959 — Російська народна іграшка (аніматор)
- ↑ а б в г Bendazzi G. Foundations - The Golden Age — Taylor & Francis, 2016. — P. 81. — ISBN 978-1-138-85452-9
- ↑ а б Крижанівський Борис. (1968). Мальоване кіно України.Київ: Мистецтво. 158 стор.
- ↑ Сивокінь Євген. Небіжчик скоріше живий, аніж мертвий [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]. Кіно-Театр, № 1 (2003 р.)
- ↑ а б З чого починалась українська анімація. amnesia.in.ua, 2018
- ↑ а б С. І. Білокінь. Левандовський Вячеслав Вячеславович [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 73. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- ↑ О. Б. Шупик. Левандовський В'ячеслав В'ячеславович [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- ↑ Пащенко Анастасія. Українська анімація: народження. Кіно-Театр. 2018. № 1. С. 39-41
- ↑ Вячеслав Левандовський: дідусь української мультиплікації (фрагмент з книги «Мальоване кіно України» (Київ, «Мистецтво», 1968)). kinoukraine.com, 2015
- ↑ Ретроспектива 90 років української анімації (Част��на 1). animation.blog.net.ua, 2017/03/31
- Левандовський Вячеслав Вячеславович [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] — на сайті енциклопедії ЕІУ
- Левандовський В'ячеслав В'ячеславович [Архівовано 23 березня 2020 у Wayback Machine.] на сайті енциклопедії ЕСУ
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |