Перейти до вмісту

Лазаревський Василь Матвійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Василь Матвійович Лазаревський
Народився26 лютого 1817(1817-02-26)
Гирявка
Помер28 квітня 1890(1890-04-28) (73 роки)
Санкт-Петербург
Країна Російська імперія
Діяльністьписьменник, перекладач, державний службовець, посадова особа, літератор, censor
Alma materХарківський університет
Галузьперекладач, белетрист
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна

Василь Матвійович Лазаревський (26 лютого 1817(18170226), Гирявка (нині с. Шевченкове Конотопського району Сумської області — 28 квітня 1890, Санкт-Петербург) — український громадський діяч, белетрист, представник знаменитої родини Лазаревських, що сповідували старовинний патріотизм Гетьманщини. Також чиновник Міністерства внутрішніх справ Російської імперії.

Автор спогадів про Марка Вовчка.

Походження

[ред. | ред. код]

Народився у родовому маєтку нащадка сотенної старшини Голінської сотні Прилуцького полку Матвія Лазаревського. Батько на той час був судовим службовцем. А 1836 він отримав титул дворянина.

1829—1833 Василь ��авчався в Чернігівській гімназії.

1841 закінчив юридичний факультет Харківського університету. У лютому 1844 на філософському факультеті Харківського університету захистив роботу на звання кандидата.

Два роки служив у Харківській палаті цивільного суду в чині губернського секретаря. Згодом переїхав на Дон, працював домашнім учителем у сім'ї учасника Франко-Московської війни В. Орлова-Денисова.

Творчість

[ред. | ред. код]

Займався перекладами російською мовою творів Вільяма Шекспіра: «Отелло», «Король Лір», «Макбет» - усі опубліковані в 1845 та 1865 роках.

1846 Лазаревський переїхав до Санкт-Петербурга, оприлюднив там свій перший твір — оповідання «Ночь в степи». Через матеріальну скруту 1847 поступив на державну службу. Отримав чин колезького секретаря і призначений чиновником з особливих доручень при голові Оренбурзької прикордонної комісії.

Допомога Тарасу Шевченку

[ред. | ред. код]

Як і його брати Федір і Михайло, Василь Лазаревський брав активну участь у долі Тараса Шевченка, засланого до Орської фортеці для відбування військової служби, допомагав йому матеріально.

Він також зберіг для наступних поколінь кілька малюнків і рукописів Т. Шевченка[1].

Хоча особистого познайомився з ним лише через 10 років — у березні 1858 р. Після зустрічі поет Т.Шевченко записав у щоденнику:

"На удивление симпатичные люди эти прекрасные братья Лазаревские, и все шесть братьев, как один, замечательная редкость!"

.

Дружба із В.Далем

[ред. | ред. код]

1848 Лазаревський відбув до Санкт-Петербурга у службових справах, там познайомився з Володимиром Далем, який тоді обіймав посаду правителя особливої канцелярії Міністерства внутрішніх справ. Завдяки цьому знайомству Лазаревський у червні 1848 призначений чиновником з особливих доручень при Петербургському цивільному губернаторові, а згодом — секретарем в особливу канцелярію МВС.

Поза службою він допомагав В.Далеві в роботі над «Толковым словарем живого великорусского языка», одночасно склав «Малорусско-русский словарь» (нині рукопис зберігається в рукописному відділі Нижегородської бібліотеки).

1851 опублікував оповідання «Мои старые знакомцы».

1852—1862 працював у департаменті уділів, а з 1863 по 1890 роки — у МВС: віце-директором та в. о. директора департаменту загальних справ МВС (1863—1866 рр.), членом ради міністра внутрішніх справ та член ради головного управління у справах друку (1867—1890 рр.).

1873 отримав звання таємний радник.

Знайомство з видатними діячами

[ред. | ред. код]

Василь Лазаревський мав багато знайомих серед відомих московитів: Іван Гончаров, Григорій Данилевський, Марко Вовчок, Олексій Писемський, Іван Тургенєв, Михайло Салтиков-Щедрін.

Залишив спогади «Мое знакомство с Далем» та спогади про Марка Вовчка (останні, однак, не опубліковані).

Допомагав у отриманні дозволу на видання журналу «Киевская старина».

Смерть

[ред. | ред. код]

Помер у місті Санкт-Петербург, похований на Смоленському кладовищі[2]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Нова сторінка з життя Василя Лазаревського. Архів оригіналу за 24 лютого 2017. Процитовано 23 лютого 2017.
  2. Герасименко Н. О. ЛАЗАРЕВСЬКИЙ Василь Матвійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2009. — 790 с.: іл. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Lazarevsky_V_M [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] (останній перегляд: 23.02.2017)

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • Лазаревский Василий Матвеевич. // Русские писатели. 1800—1917. Биографический словарь. К—М / Главный ред. П. А. Николаев. — М.: Большая российская энциклопедия, 1994. — Т. 3. — 592 с. — 40 000 экз. — ISBN 5-85270-112-2.