К-263 «Барнаул»
| К-263 «Барнаул» | ||
|---|---|---|
| К-263 «Барнаул» | ||
 | ||
| Російський ПЧ К-263 «Барнаул» у Великому камені. 27 червня 2015 | ||
| Верф |  завод № 199, Комсомольськ-на-Амурі
| |
| Під прапором | СРСР Росія
| |
| Належність |  Військово-морський флот СРСР Військово-морські сили Російської Федерації
| |
| Порт приписки | Вілючинськ, Бухта Крашеніннікова | |
| Закладений | 9 травня 1985 | |
| Спуск на воду | 28 травня 1986 | |
| Введений до складу флоту | 30 грудня 1987 | |
| Перейменований | З 13 квітня 1993 року — «Дельфін»; з 9 лютого 2002 — «Барнаул» | |
| Виведений зі складу флоту | 2013 | |
| На службі | 1987–2013 | |
| Сучасний статус | 2019 року утилізований | |
| Бойовий досвід | Холодна війна | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | багатоцільовий атомний підводний човен | |
| Розробник проєкту | СПМБМ «Малахіт» | |
| Класифікація НАТО | Akula-II | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 16,5 вузлів (30,5 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 27 вузлів (50 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 520 м | |
| Гранична глибина занурення | 600 м | |
| Автономність плавання | 100 діб | |
| Екіпаж | 73 особи | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 110,3 м | |
| Ширина корпусу найб. | 13,6 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 9,6 м | |
| Водотоннажність надводна | 8 140 т | |
| Водотоннажність підводна | 12 770 т | |
| Силова установка | ||
|
Атомна: 1 × ядерний ректор ОК-650Б3 |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 190 МВт | |
| Озброєння | ||
| Торпедно- мінне озброєння |
4 × 650-мм торпедні апарати (12 торпед) і 4 × 533-мм ТА калібру (28 торпед) | |
| Ракетне озброєння | ракетний комплекс морського базування РК-55 «Гранат» | |
| ППО | ПЗРК «Стріла-3М» | |
К-263 «Барнаул» (рос. К-263 «Барнаул») — радянський та російський багатоцільовий атомний підводний човен проєкту 971 «Щука-Б». Закладений наприкінці 9 травня 1985 року на заводі заводі № 199 у Комсомольськ-на-Амурі. 28 травня 1986 року спущений на воду. 30 грудня 1987 року включений до складу Тихоокеанського флоту ВМФ СРСР.
31 грудня 1988 року човен увійшов до складу 45-ї дивізії 2-ї флотилії підводних човнів Тихоокеанського флоту. У травні 1991 року К-263 здійснив перший і єдиний у своєї кар'єрі бойовий похід на патрулювання у відкритому океані, після чого використовувався в ролі навчального підводного човна решти ПЧ своєї серії. 13 квітня 1993 року отримав назву К-263 «Дельфін». У вересні 1997 року здійснив останній вихід в море. 9 лютого 2002 року човен перейменований на К-263 «Барнаул» на честь міста. З 2006 до 2013 року перебував у стані підготовки до ремонту, який так і не був проведений. У результаті у 2013 році прийнято рішення утилізувати атомний підводний човен.
- Атомні підводні човни проєкту 667М «Андромеда»
- USS Seawolf (SSN-575)
- HMS Spearhead (P263)
- U-263
- Comandante Faà di Bruno (1939)
- Підводні сили ВМС Росії
- Виноски
- Джерела
- К-263, «Дельфин», «Барнаул»(рос.)
- «Барнаул»(рос.)
