Перейти до вмісту

Кудзула Кадфіз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кудзула Кадфіз
бактр. Κοζουλο Καδφισο
бактр. KOZOΛA KAΔAΦEC XOϷANOV ZAOOV
ДинастіяКушани
Державадо 63/4 р. — Князівство Кушан
з 63/4 р. — Кушанське царство
Титул46-63 р.р. — ябгу
63-78 р.р. — Великий цар
78-85 р.р. — Великий цар, Цар Царів
Форма владиспадкова автократія
ПопередникСанаб Кушан
НаступникВіма Такту
Роки правлінняблизько/до 46 — до/��лизько 85 р
Біографічні дані
Рік народженняневідомо
Батьконевідомо
Матиневідомо
Брати, сестриневідомо
дружинаневідомо
ДітиВіма Такту, Садашка
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Кудзула Кадфіз (бактр. Κοζουλο Καδφισο, хар. Kujula Kasasa, кит.: 丘就卻; піньїнь: Qiujiuque) (близько 46 — близько/до 85) — другий наразі відомий представник династії Кушан (у китайських джерелах — Гуйшуан-сіхоу), фундатор і перший «великий цар, цар царів, син Бога» царства Великих Кушан. У Рабатакському напису [Архівовано 12 листопада 2017 у Wayback Machine.] Канішки Великого його згадано як «…Кудзулу Кадфіза царя і прадіда…» (бактр. «…Κοζουλο Καδφισο shαο αβο ι φρονιαγο…»)[1] Імовірний наступник Санаба.

У 42-43р. Вардан Аршак підкорив весь Тохарістан своїй владі. Серед нумізматичних пам'яток середини I ст. відома низка монет з легендами «maharajasa rajarajarasa mahatasa Arṣakasa tratarasa jayatasa [Архівовано 1 травня 2021 у Wayback Machine.]» та «maharajasa rajarajasa mahatasa Arṣakasa tratarasa [Архівовано 1 травня 2021 у Wayback Machine.]» — «великий цар, цар царів Великий Аршак». Як відомо, Аршак — тронне ім'я усіх без виключення парфянських царів. Й ці емісії, найімовірніше, підтверджують оповідь Тацита щодо подій у Парфії у 42/43 р.р., а саме:

«(3) …Вар­дан, після низки вдалих битв, підкорив народи, що мешкали між названою річкою та річкою Сіндом, яка відокремлює дагів від аріїв… (5) Отже, встановивши пам'ятники та написавши на них написи, що славили його могутність й те, що жоден Аршакід до нього не обкладав ці племена даниною, Вардан повертається у Парфію, овіяний гучною славою, й тому ще нестриманіший та нестерпніший для власних підданих. Проти нього змовилися та під час полювання його вбили…»[2][3]

Гіпотетично Кудзула очолив кушан декількох найближчих років, про що свідчить добре датований (56 р.) напис на харошті з буддійського монастирського комплексу у Тахт-і-Бахі (CKI 53 [Архівовано 14 січня 2018 у Wayback Machine.]), де його згадано як принца Кадфіза (кхар. erzuṇa Kapasa) разом зі скіфським царем Гондофаром, тобто Кудзула Кадфіз прийняв титул ябгу Кушан ще за життя цього царя, хоча запропонована інтерпретація цієї пам'ятки суперечлива та далеко не загальновизнана. Добре відомі імітації монет царя Гермея, де Кудзулу Кадфіза згадано як ябгу (Kujula Kasasa Kuṣana Yavugasa dhramathidasa [Архівовано 1 травня 2021 у Wayback Machine.])[4][5] радше свідчать, що після поразки від Вардана володіннями Кудзули Кадфіза були території на південь від Гіндукуша. Але вже за часів парфянського царя Вологеза кушани почали активну боротьбу за повернення Тохарістану (Бактрії), що, можливо підтверджують повідомлення Йосипа Флавія та Тацита, а саме:

  • стосовно подій 53 р.: Валгаш, під час кампанії проти царя залежного царства Адіабена, отримує звістку, що на східних кордонах тохари та саки «… зневажаючи його, наразі перебуваючого занадто далеко, великим військом спустошують Парфію…» Аршак, залишивши західні кордони, рушив з військом на схід.[6]
  • стосовно подій 58-59 років (An., XIII, 37 (6) [Архівовано 6 січня 2017 у Wayback Machine.]; XIV, 25 (2) [Архівовано 6 січня 2017 у Wayback Machine.]):
«… Воло­ге­за затримує заколот у Гірканії…»;
«… пар­фяни були обмежені війною з гірканами. Тоді ж гіркани доправили до римського принцепса посольство з проханням укласти з ними спілку, нагадуючи, що вони стримують царя Вологеза. (3) Кор­бу­лон при поверненні послів надав їм охорону, аби, перейшовши Євфрат, їх не було схоплено ворожими загонами: їх супроводили до узбережжя Червоного моря, звідки, уникнувши меж парфянських, вони повернулися на батьківщину.»
«… припинив війну з гірканами, збирає головні сили та виступає з цим військом, загрожуючи римським провінціям.»

Вже 75 р. датовано напис, у якому вперше засвідчено титул (безіменний) — Магараджа (великий цар) Кушан, (CKI 59: maharayasa Guṣaṇasa [Архівовано 1 травня 2021 у Wayback Machine.]).

Наразі відомо декілька емісій монет Кудзули, які замінили у долині Кабула монети нетривалих емісій Абдагаза, які, в свою чергу, прийшли на зміну більш тривалим емісіям Гондофара, та монети магакшатрапа м. Чухса на ім'я Зейоніс-Джигуньяса східніше, у Гандхарі.[7] Після 78 р., коли новий Кшатрап Узене визнав владу Кушан, від держави саків залишилися території на заході («малий» Сакастан). Саме з підпорядкуванням Західних Кшатрапів збіглася інша подія — у 89 р. вперше засвідчено титул, який зазвичай наслідуватимуть наступники Кудзули Кадфіза — великий цар, цар царів, божий син, Кушан (CKI 60: maharajasa rajatirajasa devaputrasa Khuṣaṇasa [Архівовано 1 травня 2021 у Wayback Machine.]).[8]

Монета Кудзули Кадфіза з легендою Maharayasa Rayatirayasa Kuyula Kara Kapasa.

Окремої уваги заслуговують декілька емісій монет, битих близько цього часу, поєднаних певними особливостями легенд, а саме:

Отже, якщо етимологія етноніму тохари від праір. *taṷa- + *gār-[9] знайде додаткові підтвердження, то саме в цих емісіях можна бачити перше свідоцтво об'єднання усіх тохарських племен під владою ябгу Кушан Кудзули Кадфіза, який по цьому прийняв титул великий цар, цар царів, Тохар та присвятив цій події низку емісій п'ятихалкових монет.

У 87 р. до Хань прибула дипломатична місія з Кушанського царства. Від неї у Піднебесній стало відомо про утворення нової держави та про те, що незадовго до відправлення цього посольства Кудзула Кадфіз помер у віці більш як 80 років, та державу очолив його син. Це знайшло відображення у пізніших ханьських хроніках. Ось як про це повідомляє Бань Гу:

«за сто з лишком років гуйшуанський сіхоу Кіоцзюкю напав та знищив чотирьох сіхоу та сам посів трон та став правителем. Царство почало зватися Гуйшуанським. Він почав воювати з Ансі, підкорив Гаофу[10], знищив Пуда[11] та Цзибінь, й оволодів їхніми землями. Кіоцзюкю жив більш як 80 років. По смерті його син Яньгаочжень одержав владу, й ще підкорив Індію, керування якою доручив одному зі своїх військових очільників. З цього часу юечжі зробилося найсильнішим та найзаможнішим Домом. Сусідні держави звали його гуйшуанським государем, але Хань залишило за ним попередню назву — Великий Юечжі».[12]

Бань Гу називає наступником Кудзули Кадфіза його сина Яньгаочженя. З Рабатакського напису (IKEo 318 [Архівовано 12 листопада 2017 у Wayback Machine.]) відомо, що сина-наступника Кудзули звали Віма Такту.

Кудзула Кадфіз в епіграфіці[13]

[ред. | ред. код]
Магараджі Гондофара 26 року, у сто третьому році, 103, першого, 1-го дня місяця Вайшаха[14], в цей благотворний час[15] каплиця — релігійний дар Спасителю Баласамі, разом зі своїми сином і дочкою на честь Спасителя Міри (та?) принца Капи,[16] на честь його матері та батька.
122 ріку, першого, 1-ого дня місяця Шравани,[17] під час Магараджі Кушана царювання, у східному районі Касу, храм Шиви було зведено Моїкою, сином Урумуджі. І там у моєму подарунку два дерева. Цим гідним вчинком … безсмертні місця блаженства.
Сто двадцять шостого року Магараджі Великого Аза, який помер, двадцять третього дня місяця Ашадга,[18] в цей день, під час правління ябгу, це … на честь … Магараджі … родичі та друзі … які встановили цей монастир, ці реліквії там встановлюються. Чернець Пріаваша також встановлює ці мощі. Це пожертва чернця Пріаваші. Матері та батькові шана. У володінні благородного Магішадагана.
… І першим, по праву, шана Господу, святому, осяяному, який знищив пожадливість, ненависть та оману, котрий наділений силою десяти… Матері та батькові…, Узамді, який має живого сина і який ще живий, і (його) батькові, який перейшов, Аджидасені, царю Оді, шана. Садашці, сину Магараджі, Царя Царів, Кудзули Кадфіза, Сину Божому…
… Він наказав зобразити їх, цих богів, яких написано [імена], також він наказав зобразити царів таких: Кудзулу Кадфіза царя прадіда, Віму Такту царя діда, Віму Кадфіза царя батька та його, Канішку царя…

Примітки. Джерела. Посилання

[ред. | ред. код]
  1. (англ.) N. Sims-Williams. Bactrian Rabatak inscription. New reading. Bulletin of the Asia Institute. New Series, Vol. 18 (2004), pp. 53-68.
  2. (англ.) Cornelius Tacitus, The Annals [Архівовано 28 липня 2020 у Wayback Machine.]
  3. щодо опису Корнелієм Тацитом подій на Сході вичерпно висловився Нельсон Дібвойз: «Його знання подій на Сході було досить точним, але його знання східної географії — ні.» (англ. «His knowledge of eastern affairs was fairly accurate, but his knowledge of eastern geography was not.»). N. C. Debevoise. A Political History of Parthia. University of Chicago Press, 1938.
  4. [(англ.) The coins gallery: Kujula Kadphizes. Архів оригіналу за 11 січня 2018. Процитовано 8 січня 2018. (англ.) The coins gallery: Kujula Kadphizes]
  5. [(англ.) Gāndhārī Coin Legends. Kujula Kadphises. Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 1 травня 2021. (англ.) Gāndhārī Coin Legends. Kujula Kadphises.]
  6. (англ.) Flavius Josephus, Antiquities of the Jews, 20.4.2. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021.
  7. (рос.) Захаров А. О. Очерки истории традиционного Востока. М., Восточный университет, 2007.
  8. (рос.) Тюрин С. С. Индо-парфянское царство: гипотезы, исследования, нумизматические данные. «Иран-наме», 1-2 (33-34), 2015.
  9. (англ.) H. W. Bailey. Indo-Scythian Studies being Khotanese Texts. Volume VII. Cambridge University Press. 1985.
  10. у цьому випадку найімовірніше якась частина царства Гондофара, можливо та, яку раніше у китайських джерелах називали Уішаньлі чи, за іншими інтерпретаціями, долина Кабула.
  11. Неінтерпрепована назва володіння на межі Бактрії та Арахозії
  12. (рос.) Бань Гу. «Хань Шу»
  13. (англ.) Michael C. Skinner. Marks of Empire: Extracting a Narrative from the Corpus of Kuṣāṇa Inscriptions. A dissertation submitted in partial fulfillment of the requirements for the degree of Doctor of Philosophy. University of Washington. 2017.
  14. місяць індійського календаря з 21 квітня до 21 травня, напис датовано 21 квітня 56 року
  15. за буддійськими канонами Будда Гаутама народився у місяць Вайшаха
  16. пов'язування цього антропоніму з Кудзулою Кадфізом не є загальновизнаним
  17. 23 липня — 22 серпня, напис датовано 23 липня 75 року
  18. Місяць Ашадга — 22.06-22.07, напис датовано 14 липня 79 р.