Критика релігії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Критика релігії — це критика концепцій, доктрин, практик релігії, в тому числі пов'язаних з ними політичних і соціальних наслідків.[1]

Критика релігії має довгу історію, починаючи з першого століття до н. е. в Стародавньому Римі і «Про природу речей» Тіта Лукреція Кара і продовжуючи до теперішнього часу з приходом Нового атеїзму, поданого такими авторами, як Сем Харріс, Деніел Деннет, Річард Докінз, Крістофер Хітченс і Віктор Стенджер.

У XIX столітті критика релігії перейшла на новий етап з виходом праці Чарльза Дарвіна «Про походження видів». Послідовники розвинули його ідеї, презентуючи еволюцію як спростування божественної участі у творенні та історії людства. Ґрунтуючись на припущеннях Дарвіна і працях Фейєрбаха, Маркс продовжив критику релігії з позицій філософського матеріалізму.

Критики релігії (Лео Таксіль, О. М. Ярославський) стверджують, що теїстичні релігії та їх священні книги не богонатхненні, а створені звичайними людьми з метою вирішення соціальних, біологічних і політичних проблем. І порівнюють позитивні аспекти релігійних вірувань (душевна розрада, організація суспільства, заохочення чистоти вдач) з їх негативними сторонами (марновірство, фанатизм).

Деякі критики вважають релігійні вірування застарілою формою свідомості, що приносить шкоду для психологічного і фізичного стану особистості (обрізання, «промивання мізків» дітям, надія на зцілення хвороб за допомогою релігійної віри замість своєчасного звернення до лікарів ), а також шкідливою ​​для суспільства (релігійні війни, тероризм, нераціональне використання ресурсів, дискримінація гомосексуалів і жінок, стримування розвитку науки).

Російський християнський філософ, письменник і публіцист ХХ століття І. О. Ільїн у своїй праці «Аксіоми релігійного досвіду» про релігійну гетерономію [2] пише:

Людині буває справжнім полегшенням віддати свою «свободу» і набути почуття «вірної» «спасенності». З цього явища масової психології розумні і властолюбні люди давно вже зробили висновок: «релігійна автономія взагалі людям не під силу; вони позбавлені духовного зору і покликані до церковної покірності».

...Відмова від релігійної самодіяльності є відмова від духу релігії. Однак справжня релігійна віра — духовна і покоїться на вільному і цілісному прийнятті змісту віри.[3]

Предметом критики можуть бути також поведінкові норми (суперечка про співвідношення релігії і моралі), з тих чи інших причин не прийняті у світському суспільстві.

Релігія і наука

[ред. | ред. код]

Релігія формулює основні положення космогонії (походження світу) і антропології (походження людини), які вступають у протиріччя з деякими сучасними науковими уявленнями. У зв'язку з цим, сучасна наука критикує багато релігійних положень. Прикладом може стати боротьба прихильників креаціонізму а з теорією еволюції (критика еволюціонізму).

Релігії іноді постулюють тези, що суперечать або не узгоджуються з наявними науковими уявленнями про закони природи. Чудеса, описані у багатьох релігійних творах, можуть оцінюватися з точки зору їх відповідності законам природи.

Критично можуть оцінюватися релігійні тексти з точки зору відповідності їх уявленням сучасним історичної науки. Наприклад, деякі місця в Біблії світськими біблеїстами розглядають як ті, що містять суперечливі факти або факти і розповіді, що не узгоджуються між собою (наприклад, різниця деяких текстових місць і питання їх тлумачення між чотирма Євангеліями Нового Заповіту). Інтерпретація цих місць біблійними критиками може значно відрізнятися від традиційних релігійних інтерпретацій богословів і апологетів. Частина богословів (ліберального спрямування) можуть погоджуватися з цією критикою, в той час як інші (головним чином консервативні) у свою чергу можуть критично оцінювати науковий рівень цієї критики.

Критичне осмислення релігійного досвіду

[ред. | ред. код]
Докладніше: Релігійний досвід

Існує гіпотеза про те, що релігійно-містичний досвід може бути винесений з симптоматики епілептичних та інших нападів, шизоїдних розладів, деменцій, досвіду термінальних станів або вживання галюциногенів[4]. Галюцинації можуть відбуватися в деяких станах центральної нервової системи, які можуть в свою чергу викликатися перевтомою, високою температурою, голодуванням або непомірним постом та іншими подіями.[5]

На думку психіатра Станіслава Грофа, який експериментував з впливом ЛСД на психіку, «переживання смерті і народження, єднання із Всесвітом або з Богом, зіткнення з демонічними явищами або переживання "минулих втілень", що спостерігаються в ЛСД-сеансах, виявляються феноменологічно невідмітними від подібних переживань, описаних у священних писаннях великих релігій світу і таємних містичних текстах стародавніх цивілізацій»[6]. При цьому Гроф так оцінює досвід, отриманий в змінених станах психіки: «У холотропних станах ми переживаємо вторгнення інших вимірів буття, які можуть бути дуже інтенсивними і навіть приголомшуючими»[7].

Різні релігії по-різному ставляться до пошуку екстатичних і містичних видінь, переживань і одкровень. Не у всіх релігіях подібний пошук заохочується, а будь містичний досвід приймається за підтвердження істинності віри. Наприклад, на думку професора богослов'я О. І. Осипова, «всі святі отці і подвижники, досвідчені в духовному житті, рішуче попереджають християнина про можливість впадання в т. зв. принадність, тобто в духовний самообман, при якому людина свої нервово-психічні, а часто і бісівські збудження і породжувані ними лжевидіння приймає за одкровення Божі».

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Beckford, James A. (2003). Social Theory and Religion. Cambridge, UK: Cambridge University Press. с. 2. ISBN 0-521-77431-4.
  2. ↑ http://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/78899/Гетерономная [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] Гетерономная етика
  3. ↑ http://azbyka.ru/nravstvennost_i_duhovnost/ilyn_aksiomy_religioznogo_opyta_07-all.shtml [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.] Аксіоми релігійного досвіду
  4. ↑ Jeffrey L. Salver, MD; John Rabin, MD - The neural substrates of religious experience
  5. ↑ http://www.absolutology.org.ru/brain_myst.htm [Архівовано 25 вересня 2011 у Wayback Machine.] Мозок і релігійний досвід
  6. ↑ http://psylib.org.ua/books/grofs01/index.htm [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.] Области человеческого бессознательного
  7. ↑ Гроф С. Космическая игра / Пер. с англ. Ольги Цветковой — М.: Изд-во Трансперсонального Института, 1997. — С. 16 — 256 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Критика_релігії