Коронавірусна інфекція

Коронавірусна інфекція — вірусне антропонозне захворювання з групи гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ), яке зустрічається в усі сезони року та характеризується ураженням верхніх відділів респіраторного тракту та незначно вираженою інтоксикацією із доброякісним прогнозом за винятком особливих варіантів — тяжкого гострого респіраторного синдрому (SARS, ТГРС), близькосхідного коронавірусного респіраторного синдрому та коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19), спалах якої йде з пандемічним поширенням з 2019 року.

Вперше коронавірус виділено в 1965 році англійськими вірусологами Д. Тайрелом та М. Біноєм від добровольця, який був заражений носовими виділеннями від хворого на гострий риніт. У 1968 році визнано нову родину — Coronaviridae. У 1975 році коронавірус також виявлено у випорожненнях дітей, що хворіли на гастроентерит.

Частота гострих респіраторних захворювань коронавірусної етіології коливається від 4,5 до 10 % від усіх ГРВІ.

? Коронавірус
Класифікація вірусів
Група: IV Ряд: Nidovirales Родина: Coronaviridae Підродина: Coronavirinae
Genus
Alphacoronavirus Betacoronavirus Gammacoronavirus

До родини коронавірусів належить два роди — Coronavirus та Торовірус^[en]. Рід Coronavirus об'єднує більше десятка вірусів, що спричиняють захворювання у людей та тварин. За рецептурною специфічністю вони діляться на 3 групи:

1. група — людський коронавірус HCoV-229Е й віруси, що уражають свиней, собак, котів та кроликів.
2. група — людський коронавірус HCoV-ОС43 й віруси мишей, пацюків, свиней, ��еликої рогатої худоби та індиків.
3. група — кишкові коронавіруси людини HCoV-NL63 і HCoV-HKU1, віруси курей та індиків.

Рід Torovirus об'єднує декілька вірусів, що спричинюють захворювання у великої рогатої худоби та людей.

Коронавіруси містять РНК, оболонку з ворсинками, яка прикріплюється до віріону за допомогою вузького стебла і розширюються до дистального кінця, нагадуючи сонячну корону під час затемнення (звідси і назва родини). У складі оболонки є 3 структурні білки: мембранний, трансмембранний, гемаглютиніни.

Усім коронавірусам притаманна здатність фіксувати комплемент у присутності гіперімунних сироваток або сироваток, отриманих від перехворілих людей. У довкіллі — нестійкі, руйнуються при температурі 56°С за 10-15 хвилин.

Джерело інфекції хворий або носій коронавірусів. Механізм передачі — повітряно-крапельний. Сприйнятливість до вірусу вкрай висока, 80 % дорослих мають антитіла до коронавірусів. Пік захворюваності припадає на зимові місяці.

Ще недостатньо вивчений. Коронавіруси зумовлюють переважно ураження верхніх дихальних шляхів. Лише у дітей є випадки ураження бронхів і легень.

Згідно з Міжнародним класифікатором хвороб (МКХ) 10-го перегляду у блоці «Інші вірусні хвороби» виділяють В34.2 — «Коронавірусна інфекція не уточнена». Також класифікують «Коронавірусну інфекцію, яка спричиняє хвороби, класифіковані в різних рубриках» (B97.2). Можна класифікувати хворобу й до «Гострого ринофарингіту» (J00).

Інкубаційний період триває 2-5 днів. Клінічні ознаки неспецифічні. Хвороба може нагадувати захворювання, що їх спричиняють респіраторно-синтиціальна, парагрипозна або риновірусна інфекція. Характерні першіння або біль при ковтанні, чхання, помірний головний біль. Ведучим (а часто основним) симптомом є риніт. Температура тіла частіше нормальна або субфебрильна. Загальна тривалість захворювання 5-7 днів. Може уражатися, особливо у дітей, не тільки верхні, але і нижні відділи дихального тракту, що виявляється кашлем, болем у грудній клітці при диханні, свистячими хрипами, утрудненням дихання. Вважають, що це вказує на певне значення коронавірусів як збудників, що сприяють розвитку пневмонії.

Подібна до інших ГРВІ. Застосовують РІФ, РНГА, ІФА, найточнішим методом діагностики є ПЛР.

Є патогенетичним і симптоматичним.

Неспецифічна. Створено вакцини тільки проти Sars-Cov-2 — збудника коронавірусної хвороби 2019, тоді як проти антроп��нозних та інших зоонозних коронавірусів вакцин не створено.

• Андрейчин М. Н. Коронавірусна інфекція // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — 767 с. — ISBN 978-966-02-7304-7.
• Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина» (4 видання, перероблене і доповнене). — 2022. — 464 С.; кольор. вид. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-909-8 / С. 141—142