Компресійний двигун
.JPG)
Компресі́йний двигу́н — тип поршневого двотакто́вого карбюраторного двигуна внутрішнього згоряння, в якому запалювання паливо-повітряної суміші спричинене великою температурою від її стиснення (компресії).
Компресійні карбюраторні двигуни часто називають дизельними, хоча вони мають дещо відмінний принцип роботи та конструкцію. Тому назва «дизельний», щодо таких двигунів, є умовною. Компресійні двигуни працюють по циклу Отто. У компресійних карбюраторних двигунах при такті стиснення, в циліндрі стискається паливо-повітряна суміш, приготована в карбюраторі. Момент детонації та склад палива підібрані таким чином, щоб забезпечувалося плавне згоряння паливоповітряного заряду з максимальною ефективністю. Пальним компресійних двигунів для моделей, є суміш діетилового (медичного) етеру, гасу (освітлювальний гас), рицинової (касторової) олії та мінеральної машинної оливи. Саме ефір є основним запалювальним компонентом палива.
Ступінь стиснення регулюється контрпоршнем — рухомим поршнем, що змінює об'єм камери згоряння. Оберти та потужність компресійного двигуна регулюються взаємозалежно гвинтом ступеня стиснення та голкою карбюратора.
В циліндрі дизельних двигунів відбувається стиснення не паливо-повітряної суміші, а чистого повітря, і лише потім в кінці такту стиснення, паливний насос високого тиску впорскує дизельне паливо за допомогою форсунки в циліндр, де воно запалюється від нагрітого до високої температури повітря і згоряє в міру впорскування.
Основне застосування такі двигуни знайшли в технічному моделюванні, їх встановлювали на авіамоделі моделі автомобілів, глісерів та інш. У масовому виробництві компресійні двигуни з'явились в 1950-х роках у Німеччині, США, Англії. Вони мали невеликий робочий об'єм, в межах 1,5−4 см³. Найбільш розповсюдженими стали класи 1,5 та 2,5 см³. Сьогодні компресійні двигуни втратили свою актуальність, і використовуються лише в деяких класах моделей та окремими аматорами. Вони практично витіснені моторами із свічкою розжарювання та електричними.
У 1949-1954 роках німецька фірма Lohmann виробляла оригінальний компресійний двигун для велосипедів з робочим об'ємом 18 куб. см. і потужністю 0,8 к. с. Двигун працював на гасі або дизельному паливі, був дуже економічним , монтувався під педальною кареткою велосипеда мав фрикційний привід на заднє колесо велосипеда.[1]
З 1962 року до 1980-х років, на київському заводі ДОСААФ виробляли популярні компресійні двигуни для авіамоделей такі як «Ритм» об'ємом 2,5 см³, «Вєтєрок» об'ємом 1,5 см³; на інших підприємствах УРСР двигуни «Харьков—2,5», «Сокол—2,5», «ЕВРІКА—2,5».[2]
Станом на 2021 рік, у Харкові є невеликі приватні фірми, що серійно виготовляють висококласні компресійні двигуни для спортивного моделізму. У класі авіамоделей F2D попитом в Україні та світі користуються двигуни ФОРА[3] та ПРОФІ[4].[5]
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 Березня 2017. Процитовано 5 Лютого 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Khodyeyev V. Modellmotoren "Made in USSR". — Ilion, 2014. — ISBN 978 617 534 277 0.
- ↑ ФОРА(FORA) - офіційний сайт. Архів оригіналу за 11 Лютого 2017. Процитовано 8 Лютого 2017.
- ↑ ПРОФІ(PROFI) - офіційний сайт. Архів оригіналу за 26 Жовтня 2021. Процитовано 26 Жовтня 2021.
- ↑ Engines - Technohobby. Архів оригіналу за 26 Жовтня 2021. Процитовано 26 Жовтня 2021.
- Гаевский О.К. Авиамодельные двигатели. Действие, конструкции, эксплуатация, форсирование. — Москва : ДОСААФ, 1958. — 256 с.
- Модельные двигатели. Пособие для руководителей техн. кружков. — М. : «Просвещение», 1973.
- Khodyeyev V. Modellmotoren "Made in USSR". — Ilion, 2014. — ISBN 978 617 534 277 0.
- И. Калина. Двигатели для спортивного моделизма — Ч. 2. Пер. с чешск. — М. : ДОСААФ, 1998.
- Журнал «МОДЕЛІСТ» ISSN 1815-8161 , статті