Комашка Антон Михайлович

Комашка Антон Михайлович
Комашка Антон Михайлович
Народження	17 серпня 1897 ; Непокрите, Вовчанський район, Україна
Смерть	16 серпня 1970 (72 роки)
	Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна	Російська імперія ; СРСР
Жанр	жанрове малярство і портрет
Навчання	Харківське державне художнє училище (1915)
Діяльність	художник, мистецтвознавець
Вчитель	Рєпін Ілля Юхимович
Працівник	Імператорський порцеляновий завод і Харківський художній інститут
Член	Асоціація художників Червоної України і СХ СРСР
Партія	РКП(б)
Учасник	Громадянська війна в Росії і німецько-радянська війна
Нагороди

Антон Михайлович Кома́шка (Комашко; 17 серпня 1897, Непокрите — 16 серпня 1970, Ленінград) — український радянський художник і мистецтвознавець.

Біографія

Народився 17 серпня 1897 року^[1] в селі Непокритому (нині село Шестакове Чугуївського району Харківської області, Україна). Протягом 1914—1915 років коштом Іллі Рєпіна навчався у Харківському художньому училищі, після чого у 1915—1918 роках продовжив навчання у маєтку Іллі Рєпіна «Пенатах» у Куоккалі^[2] (нині селище Рєпіно у складі Санкт-Петербурга).

У роки Громадянської війни — боєць-добровольець Першої кінної армії; член РКП(б) з 1920 року. У 1920—1921 роках працював художником при штабі Південно-Західного фронту, де оформляв агітпоїзди, виконував лозунги, плакати, малював портрети (створив серію портретів «Бійці і командири Першої кінної»).

Після війни залишився у Харкові, але через деякий час повернувся до Петрограда, вступив до Академії мистецтв. Не закінчивши навчання у 1923 році пішов працювати на Державний порцеляновий завод, де розписував блюда революційними сюжетами^[2].

1926 року повернувся до Харкова, де протягом 1927—1932 років викладав малюнок у Художньому інституті, а з 1929 року очолював його^[2]. В цей час був також керівником Асоціації художників Червоної України у Харкові. 1934 року вирушив на курси підвищення кваліфікації до Академії мистецтв, у 1936 році вступив до Ленінградського відділення Спілки художників СРСР. З 1938 року очолював групу ленінградських художників, які оформляли Всесоюзну сільськогосподарську виставку в Москві^[2].

У роки німецько-радянської війни працював військовим художником (виконав малюнки: епізоди боїв, фронтового побуту, портрети), керував видавництвом політичного плакату «Вікна ТАРС»^[2]. Мав військове звання капітана. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». Демобілізований у лютому 1946 року^[1]. Помер у Ленінграді 16 серпня 1970 року.

Творчість

Створював акварельні малюнки, живописні портрети і тематичні картини. Серед його творів:

живопис

«Зачарований степом» (1918);
«Люди війни» (1919);
«Перше травня» (1926);
«Портрет воєнначальника Йони Якіра» (1927);
«Штаб Першої Кінної» (1930-ті);
«Колгоспниця» (1933);
«Автопортрет» (1941);
«Фронт» (1943);
«На переправі через Німан. Генерал армії Черняховський» (1944);
«Жіночий портрет» (1954);
«Робітник» (1965);

графічні портрети

Ілля Рєпін (1916, картон);
автопортрет (1926, картон, акварель);
комсомолець Г. Нікітін (1926, акварель);
старий більшовик П. Скрипник (1927, туш, перо, акварель);
Анатолій Луначарський (1930, картон);
колгоспниця-хуторянка А. Берченко (початок 1960-х, акварель, картон);
письменник Костянтин Гордієнко (1964).

Створив серію портретів «Ударники будівництва Харківського тракторного заводу» (початок 1930-х, олія, акварель). У 1936 році написав копію полотна «Степан Разін» Василя Сурикова.

Під час роботи на порцеляновому заводі розписав блюда^[2]:

«Індустрія» (приватна збірка);
«Свято праці. 1 травня. Світовий огляд революційного фронту» (Всеросійський музей декоративного мистецтва);
«На згадку п'ятиріччя переходу фарфорового заводу у відання Наркомпросу» (Ермітаж);
«За 5 років Червона армія розбила Денікіна, Колчака, Юденича» (Ермітаж);
«Хай живе вождь пролетаріату товариш В. І. Ленін» (Державний історичний музей).

Автор дослідження «За пролетарську гегемонію у просторовому мистецтві: процеси мистецького руху в УСРР відбудовного періоду. Шляхи розвитку просторового мистецтва реконструктивного періоду» (Харків, 1931). Залишив спогади «Три года с Репиным» у збірці «Репин» (Москва; Ленинград, 1949, том 2).

У мистецтві

Портрети художника виконали:

Ілля Рєпін:
- «А. М. Комашка в Пенатах» (1915, картон; Музей-садиба Іллі Рєпіна «Пенати»);
- «А. М. Комашка в Пенатах за читанням Іллі Рєпіну вголос „Іліади“ Гомера» (1915, акварель);
Борис Григор'єв: «А. М. Комашка в Пенатах за роботою» (1915, картон; Державний Російський музей).

Примітки

↑ ^а ^б Комашко Антон Михайлович / Память народа. (рос.)
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Комашко Антон Михайлович / Бюро Гамаюн. (рос.)

Література

Комашка Антон Михайлович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
Комашка (Комашко), Антон Михайлович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6 томах — СПб. : Академический проект, 2002. — Том 5 (Кобозева—Коняхин). С. 248 (рос.);
Т. М. Лебединська. Комашка Антон Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — 767 с. — ISBN 978-966-02-7304-7.

Біографії Живопис Графіка Кераміка Мистецтво Освіта СРСР Харків

[ПН-1] а ^б Комашко Антон Михайлович / Память народа. (рос.)

[БГ-2] а ^б ^в ^г ^д ^е Комашко Антон Михайлович / Бюро Гамаюн. (рос.)

[1]