Перейти до вмісту

Козел Анатолій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Козел Анатолій Анатолійович
 Підполковник
Загальна інформація
Народження18 серпня 1979(1979-08-18) (45 років)
ГромадянствоУкраїна Україна
ПсевдоКупол
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС ДШВ
Війни / битви
Командування
2022 3 бат
 46 ОАеМБр, командир
на 2019 2 ДШБ
 95 ОДШБр, заступник командира
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»

Анато́лій Анато́лійович Козел (комбат Купол[1][2], нар. 18 серпня 1979) — український військовослужбовець, підполковник Збройних сил України. Командир 3-го батальйону 46-ї аеромобільної бригади (2022).

Заступник командира з повітрянодесантної підготовки 2-го десантно-штурмового батальйону 95 ОДШБр (2019). Учасник російсько-української війни, провів понад 200 конвоїв у різні місця зони бойових дій.[3]

З життєпису

[ред. | ред. код]

Народився 18 серпня 1979 року.[4]

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

Під час війни на сході України брав участь в протистояннях у Слов'янську, с. Піски, обороні Донецького аеропорту та боях за міські селища Новгородське, Верхньоторецьке.[4] Завдяки вмінню прокладати безпечні маршрути в найнебезпечніші місця, транспортування воїнів і доставка їм провізії, води і боєкомплекту навіть через тили противника без людських втрат, бійці вважали його фартовим та називали «Богом конвоїв»[5][6].

У 2022 році створив і очолив 3-й батальйон 46-ї аеромобільної бригади. Батальйон був сформований вже після початку повномасштабного вторгнення Росії. Батальйон проявив в боях, зокрема за Соледар.[7]

У 2023 році підполковник Анатолій Козел дав інтерв'ю американському виданню The Washington Post і розкритикував якість підготовки новобранців української армії. Це спричинило скандал, після якого командувач ДШВ Максим Миргородський перевів його на нижчу посаду — заступником командира навчального центру.[7]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден Богдана Хмельницького III ступеня (4 липня 2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[8]

Вшанування

[ред. | ред. код]

Його фотографія була розміщена на календарі «Кіборги» 2015 року.[9]

В 2017 році був в Нагородній раді Ордена «Народний Герой».[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Хто такий комбат "Купол" і чому його заяви викликали скандал в ЗСУ. BBC News Україна (укр.). 17 березня 2023. Процитовано 19 березня 2023.
  2. Хто такий комбат "Купол", чому його інтерв'ю викликало скандал та які наслідки можуть бути – сюжет. 5 канал. 18 березня 2023. Архів оригіналу за 3 травня 2023. Процитовано 13 вересня 2024. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)
  3. Обличчя війни: Анатолій Козел, позивний "Купол". www.armyfm.com.ua. Архів оригіналу за 25 Січня 2020. Процитовано 25 січня 2020.
  4. а б Лицарі ордена Богдана Хмельницького. Десантно-штурмові війська (укр.). 12 березня 2018. Архів оригіналу за 30 Травня 2019. Процитовано 25 січня 2020.
  5. «Одного нашого задушили, іншого спалили – ось із ким ми воюємо» – «Аскольд» (укр.). Радіо Свобода. 15 вересня 2015. Процитовано 17 березня 2023.
  6. «Кіборг» Турчак про добровольців, «хлопчика з Рязані» і Донецький аеропорт. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 25 Січня 2020. Процитовано 25 січня 2020.
  7. а б Хто такий комбат «Купол» і чому його заяви викликали скандал в ЗСУ (укр.). BBC News | Україна. 17 березня 2023. Процитовано 17 березня 2023.
  8. Указ Президента України від 4 липня 2016 року № 293/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  9. Віолетта Кіртока, Майор Анатолий Козел: «Я продал свои золотые часы „Бреге“ и на вырученные деньги купил запчасти к БТРам» [Архівовано 25 Січня 2020 у Wayback Machine.](рос.) (дзеркало [Архівовано 25 Січня 2020 у Wayback Machine.]) // Факты и комментарии, 18 грудня 2015
  10. В Запоріжжі вручать премії переможцям конкурсу «Народний Герой України». Телеканал Z (англ.). 7 вересня 2017. Архів оригіналу за 25 Січня 2020. Процитовано 25 січня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]

Інтерв'ю

[ред. | ред. код]