Ковшевич Осип Миколайович

Осип Ковшевич
Полковник
Загальна інформація
Народження	1855(1855)
Смерть	6 січня 1919(1919-01-06) м. Бережани, тепер Тернопільська область
Громадянство	Австро-Угорщина →  ЗУНР
Alma Mater	Віденський університет
Військова служба
Роки служби	1918—1919
Приналежність	Австро-Угорщина →  ЗУНР
Вид ЗС	Збройні сили Австро-Угорщини  УГА
Нагороди та відзнаки

Д-р О́сип Микола́йович Ковше́вич (1855 — 6 січня 1919, Бережани) — військовий командант Бережанського повіту, полковник УГА, лікар.

Навчався у Бережанській гімназії, в часі науки захворіла його мати. Сім'я не змогла оплатити лікування, по тому присягнув, що присятить себе лікуванню бідних.

Закінчив медичний факультет Віденського університету. Для матеріальної незалежності вступив до цісарської армії; дослужився до полковника. Меценат — до театру купував квитки для своїх вояків і командирів, підтримував читальні «Просвіти», для занять гімнастикою хлопців з бережанського «Сокола» придбав за 400 корон снаряди, читав лекції з фехтування.^[1]

Їздив по селах, виголошував промови на історичну тематику, а вчив селян боротися з різними недугами. Як інструктор з медичних знань брав участь у численних січових курсах.

Активний учасник Визвольних змагань, один із засновників Української Галицької Армії. Наприкінці жовтня 1918 до Бережан прибув Ісидор Сохоцький та по перемовинах з паном полковником досягає його запевнень щодо проведення зібрання української інтеліґенції про створення Західньо-Української Народної Республіки. 31 жовтня увечері доктор Ковшевич вибрався потягом до Львова для участи 1 листопада в нараді повітових делеґатів, які скликала Національна Рада. Після Листопадового чину Антін Чернецький в секретаріяті ручився залізничникам та щасливо відправив по домівках делеґатів — доктора Ковшевича, Андрія Шміґельського і Мирона Вітошинського.

Вже 2 листопада Ковшевич в Бережанах збирає широку раду для перебрання влади українцями, що й було щасливо зроблено 3 листопада. 4 листопада в бюрі старости полковник Ковшевич в присутності, зокрема, професора Ісидора Єлюка, врочисто проголошує перебрання влади в повіті Західньо-Українською Народньою Республікою. Першим українським старостою повіту Бережани 15 листопада стає радник бережанського окружного суду Іван Масляк, Окружним командантом — Петро Біґус.

Восени 1918 р. у Козові на Бережанщині комісаром і військовим комендантом став нотаріус — поручник Володимир Лібман; Військову Команду очолив штабний лікар доктор Осип Ковшевич.

Очолюючи боротьбу з епідемією холери у Бережанському повіті, заразився і помер. За його труною йшли тисячі людей з Бережанського та інших повітів краю. Похований на міському кладовищі у Бережанах.^[2]

• Лицарський хрест ордена Франца Йосифа (з воєнною відзнкою нім. Kriegsdekoration)^[3]
• Золотий Хрест Заслуг з короною^[3]
• Ювілейна пам'ятна медаль 1898^[3]
• Військовий ювілейний хрест 1908^[3]
• Пам'ятний хрест 1912/13^[3]

Почесний громадянин Бережан^[4], одна з вулиць міста пойменована на його честь.

• Гуцал П. Ковшевич Осип Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 289. — ISBN 978-966-528-318-8.

• Могила військового команданта
• Видатні діячі та почесні громадяни Бережанщини
• Олег Павлишин. Організація цивільної влади ЗУНР
• Чернівецький національний
• Галичина [Архівовано 7 Березня 2014 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.