Каяпо
| Каяпо | |
|---|---|
 | |
| Самоназва | uncoded Mebêngôkre Kayapó[1] |
| Кількість | 8,638 |
| Ареал | Бразилія |
| Мова | Каяпо, Португальська мова |
Каяпо — індіанці, які належать до групи народів же, що мешкають на території східної Бразилії у штатах Мату-Гроссу і Пара. Самоназва «мебенгокре», тобто «народ джерела».
З давніх-давен каяпо населяли долину річки Токантінс. До XVII століття вони ділилися на південних і північних каяпо. Частина південних каяпо була винищена європейцями, частина вимерла, інші були асимільовані португальцями в XVII—XIX століттях. Північні каяпо досі зберігають свою самобутність.
У 1920-х роках на споконвічні землі індіанців стали перебиратися натовпи лісорубів, шахтарів, збирачів каучуку. У 1950-х роках були спроби домовитися між урядовцями Бразилії й вождями каяпо, проте невдало. Втім конфлікти у 1960-х роках посилилися, у 1970-х роках почалися конфлікти індіпнців з європейцями.
У 1980—1990 роках північні каяпо під орудою вождів Раоні та Мекарон-Ті вигнали поселенців і золотошукачів зі своїх територій. У 1988 році вони домоглися включення статті про права корінних жителів в нову конституцію Бразилії, а також законності їх домагань на територію. У 1989 році північні каяпо запобігли будівництву дамби «��арарао» на річці Шінгу, що представляла загрозу затоплення частини їхніх земель.
Південні населяли південно-східну частину штату Мату-Гросу, північно-західну — штату Сан-Паулу, західну — штату Мінас-Жерайс, південну — штату Гояс. Північні каяпо проживають на території штату Пара, переважно в межиріччі Шінгу і Токантінс. Вони підрозділяються на локальні і діалектні групи: тапаюона, горотіре, крен-акароре, кубен-кран-кенг, тшуа-кахамей, кубен-кран-ноти, шікрін, кокрайморо.
На початку XX століття чисельність населення каяпо становила 4 тис. осіб, проте до кінця 1970-х років вона скоротилася до 1300 осіб. З 1990 року починається відновлення демографії. Відповідно до перепису 2010 року кількість каяпо становить 8638 осіб.
Основу становила громада, які об'єднувалися в племена. Водночас громади є доволі самостійними. На чолі громади стояв голова (бехадіоро). Йому допомагають помічники (оопен).
Основними заняттями південних каяпо були землеробство, насамперед вирощували кукурудзу, полювання, рибальство, збиральництво, виготовлення кошиків. Північні каяпо займалися ручними підсічно-вогневим землеробство — вирощували батат, кукурудзу, маніок, бавовна, полюванням, у горотіре до них додавалося збиральництво горіхів.
Натепер народ каяпо, представлений північними каяпо, є одним з найбагатших і наймогутніших з 240 корінних племен, що залишилися в Бразилії.
Зберігають вірування у традиційні міфи, продовжують дотримуватися давніх ритуалів й звичаїв. Основну увагу приділяють гармонії між землею та людиною.
Шлюб дівчат відбувається у віці 10—12 років. Можливий другий шлюб і розлучення.
Розмовляють мовою каяпо, що відноситься до мовної родини же. Також розмовляють португальською мовою.
- Posey, Darrel A., Indigenous Management of Tropical Forest Ecosystems: The Case of the Kayapo Indians of the Brazilian Amazon. Dove, Michael R., & Carpenter, C., Environmental Anthropology: A Historical Reader. Blackwell Publishing. 2008. Part 1.1. 978-1-4051-1125-6.
- Popovic, Mislav. «Kayapo». Traditions And Customs. Retrieved January 16, 2012.
 | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |