Перейти до вмісту

Катастрофа DC-8 в Токіо (1982)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рейс 350 JAL

Наслідки катастрофи

Загальні відомості

Зруйнована кабіна рейсу 350

Літак DC-8-61 авіакомпанії JAL

Мапа

Рейс 350 JAL — авіаційна катастрофа, що сталася 9 лютого 1982 року. Літак Douglas DC-8 японської авіакомпанії Japan Airlines (JAL) виконував внутрішній рейс JL350 за маршрутом Фукуока — Токіо, але під час посадки в токійському міжнародному аеропорту Ханеда командир літака Сейдзі Катагірі перевів двигуни в режим реверсу. Інші члени екіпажу спробували виправити ситуацію, але для маневру не вистачило висоти, тому літак впав у Токійську затоку і розломився на дві частини недалеко від початку ЗПС аеропорту Ханеда. У результаті інциденту зі 174 осіб (166 пасажирів і 8 членів екіпажу), що перебували на борту, загинуло 24 людини, ще 77 людей отримали поранення. Причиною катастрофи став один із пілотів, а саме командир Сейдзі Катагірі, який навмисне перевів двигуни в режим реверсу, щоб зробити суїцид.

Політ

[ред. | ред. код]
Розбився літак

Екіпаж складався з 35-річного капітана Сейдзі Катагірі (Катагірі Сейдзі), 33-річного першого офіцера Йосіфумі Ісікава та 48-річного бортінженера Йошімі Озакі[1]. Причиною катастрофи було навмисне падіння Катагірі літака.

В одному з повідомлень стверджується, що в польоті капітан задіяв реверси тяги бортових двигунів[2]. В іншому звіті стверджується, що під час спуску Катагірі «скасував автопілот, висунув управління вперед і загальмував дросельні заслінки до холостого ходу»[3]. Ішікава та Озакі працювали, щоб стримати Катагірі та відновити контроль[4]. Незважаючи на їхні зусилля, спуск DC-8 не вдалося повністю перевірити, і він приземлився на мілководді за 510 метрів (1673 футів) від злітно-посадкової смуги. Під час аварії частина кабіни DC-8 відокремилася від решти фюзеляжу і продовжувала рухатися кілька метрів, перш ніж зупинилася[3].

Серед 166 пасажирів і 8 членів екіпажу 24 загинули. Після аварії Катагірі, один із перших, хто взяв рятувальний човен, сказав рятувальникам, що він офісний працівник, щоб уникнути його ідентифікації як капітана[5]. Пізніше було встановлено, що Катагірі страждав на параноїдну шизофренію[6] до інциденту, що призвел�� до визнання його невинним через божевілля[7]. Слідчі японського уряду пояснили інцидент відсутністю належних медичних оглядів, які дозволили Катагірі здійснити політ[6][8].

Відтоді Катагірі був звільнений від психіатричної допомоги і живе поблизу гори Фудзі[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Stokes, Henry Scott. «Cockpit Fight Reported on Jet That Crashed in Tokyo [Архівовано 2 травня 2008 у Wayback Machine.],» The New York Times. 14 February 1982. Retrieved 24 June 2011.
  2. ↑ Stokes, Henry Scott. "Cockpit Fight Reported on Jet That Crashed in Tokyo, " The New York Times. 14 February 1982. Retrieved 24 June 2011.
  3. ↑ а б Aviation Safety Network [Архівовано 30 квітня 2015 у Wayback Machine.], Accident description. Retrieved 4 April 2015.
  4. ↑ Byrne, Gerry (27 березня 2015). The enemy within: rogue pilots pose dilemma for airlines. The Irish Times (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2015. Процитовано 11 серпня 2021.
  5. ↑ Troubled Pilot. Time. 1 березня 1982. Архів оригіналу за 2 May 2008. Процитовано 20 квітня 2007.
  6. ↑ а б Chen, P. Y. (17 травня 1983). JAL medics blamed for crash. United Press International. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 28 вересня 2017.
  7. ↑ Shreeya Sinha (26 березня 2015). A History of Crashes Caused by Pilots' Intentional Acts. The New York Times. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 18 квітня 2015. Seiji Katagiri, 35, the pilot of a Japan Air Lines DC-8 sent the plane into Tokyo Bay moments before it was to land on February 9, 1982, killing 24 of the 166 passengers on board. Katagiri, who survived the crash, was prosecuted, but he was found not guilty by reason of insanity. He had a history of 'psychosomatic disorders' in late 1980, but airline doctors said he was fit for duty.
  8. ↑ Vuorio, Alpo; Laukkala, Tanja; Pooshan, Navathe; Budowle, Bruce; Eyre, Anne; Sajantila, Antti (1 серпня 2015). On doctors' accountability and flight deck safety. Croatian Medical Journal. 56 (4): 385—386. doi:10.3325/cmj.2015.56.385. ISSN 0353-9504. PMC 4576753. PMID 26321033.
  9. ↑ The Suicidal Pilot Who Survived. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 15 лютого 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Катастрофа_DC-8_в_Токіо_(1982)&oldid=43632300