Карпенко Фросина Андріївна

Карпенко Фросина Андріївна
Народилася	30 травня (12 червня) 1905  Хороше, Хорошівська волость, Павлоградський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Померла	10 лютого 1992(1992-02-10) (86 років)  Хороше, Петропавлівський район, Дніпропетровська область, Україна
Країна	Російська імперія  УНР  СРСР  Україна
Діяльність	письменниця, поетеса, фольклористка
Сфера роботи	творче та професійне письмоd[1], поезія[1] і фольклористика[1]
Мова творів	українська
Членство	Спілка радянських письменників України
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Фросина Андріївна Карпе́нко (нар. 12 червня 1905, Хороше — пом. 10 лютого 1992, Хороше) — українська народна поетеса, письменниця, фольклористка; член Спілки письменників України з 1956 року.

Народилася 30 травня [12 червня] 1905(19050612) року к селі Хорошому (нині Синельниківський район Дніпрпетровської області, Україна) у сім'ї селянина-бідняка. У 9 років зосталася сиротою, виросла в наймах. Грамоти навчилася самотужки в дитинстві. З 12-ти років почала складати вірші.

З 1929 року працювала у колгоспі. В роки німецько-радянської війни брала активну участь у партизанському підпіллі, складала пісні, сатиричні вірші й частівки на патріотичні теми. За підпільну діяльність в часи окупації 6 квітня 1985 року нагороджена орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня^[2].

Померла в селі Хорошому 10 лютого 1992 року.

Почала друкуватися з 1939 року. Її перша гумореска проти попів і релігійних забобон була розміщена у збірці Академії наук УРСР «Народ про релігію». Писала під впливом народної творчості. У поезіях оспівувала Леніна, Комуністичну партію, трудові звитяги земляків, нове соціалістичне життя села. У гуморесках висміювала заздрість, скупість, чванливість тощо.

Авторка

• гуморесок «Чи й у вас таке бува?» (Дніпропетровськ, 1964);
• оповідань «Хорошанські бувальщини: Оповідки старожилів» (Дніпропетровськ, 1968);
• повісті «Гомін степу» (1986).

збірок поезії

• «Розцвітає Україна» (Київ, 1950; Харків, 1953; російський переклад — Москва, 1958);
• «Посадив я деревце» (Дніпропетровськ, 1959);
• «Пісні мої, думки мої…» (Дніпропетровськ, 1960);
• «Прощання з літом: Вибране» (Київ, 1975);
• «Степова книга» (Київ, 1989).

Чимало її віршів покладено на музику.

Зібрані нею фольклорні матеріали увійшли до збірок:

• «Народні співці Радянської України» (1955);
• «Українська народна поезія про Велику Вітчизняну війну» (1955);
• «Українські народні думи та історичні пісні» (Київ, 1955).

В «Антології прози Придніпров'я» (Дніпропетровськ, 2005) опубліковані оповідання Фросини Карпенко «Діалог Архипівни і Михайлівни», в антології літератури для дітей та юнацтва «Сяєво Жар-Птиці» (Дніпропетровськ, 2009) — веснянки.

У рідному селі письменниці Хорошому їй встановлено пам'ятник^[3].

• Фросина Карпенко // Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд. Олег Килимник. — Київ : Радянський письменник, 1960. — С. 580 с. ., С. 205—206;
• Карпенко Фросина Андріївна // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967. — Т. 2 : Кабарда — Полюддя. — С. 57.;
• Карпенко Фросина Андріївна // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Г. Т. Рубай // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К. , С. 421;
• Л. Н. Степовичка. Карпенко Фросина Андріївна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.