Йозеф Берхтольд
Йозеф Берхтольд | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
англ. Joseph Berchtold | |||||||||
Народився | 6 березня 1897 Інгольштадт, Баварське королівство, Німецька імперія | ||||||||
Помер | 23 серпня 1962 (65 років) Герршинг, ФРН | ||||||||
Країна | Німеччина | ||||||||
Діяльність | політик | ||||||||
Знання мов | німецька | ||||||||
Учасник | Перша світова війна | ||||||||
Членство | СА, Stoßtrupp Adolf Hitlerd і СС | ||||||||
Посада | депутат рейхстагу Третього рейхуd | ||||||||
Військове звання | Обергруппенфюрер | ||||||||
Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини (1945) і Німецька робітнича партія | ||||||||
Нагороди | |||||||||
Йозеф Берхтольд (нім. Joseph Berchtold; 6 березня 1897, Інгольштадт — 23 серпня 1962, Герршинг) — державний і політичний діяч нацистської Німеччини. Фактично — перший керівник СС, другий Рейхсфюрер СС (1 листопада 1926 — 1 березня 1927). Обергруппенфюрер СА (30 січня 1942).
Народився в баварському місті Інгольштадт 6 березня 1897 року. Навчався в одній з мюнхенських шкіл у період з 1903 по 1915 роки. Під час Першої світової війни служив у Королівській Баварській армії, отримав звання другого лейтенанта. Після війни навчався на економіста в Мюнхенському університеті, паралельно працював журналістом.
У 1920 році вступив в Німецьку робітничу партію. Працював скарбником партії, поки не пішов у відставку в кінці липня 1921 року. Працював журналістом у «Фелькішер Беобахтер».
Після повернення в партію, в 1922 році Берхтольд вступив в СА. У 1923 році після того, як один із засновників СА і сподвижник Ернста Рема капітан Герман Ергард відмовився далі очолювати створену ним структуру «Штабсвахе» («штабна охорона»), що мала на меті охорону Гітлера, той вирішив створити нову структуру - «Штосструпп» (ударний загін), незалежну від Рема і СА. Нова охоронна структура отримала назву «Адольф Гітлер». Очолити її був запрошений Йозеф Берхтольд, який до цього керував канцелярією. Цей загін і став предтечею в подальшому формуванні СС. Спочатку підрозділ складався всього з восьми чоловік, під командуванням Юліуса Шрека і Берхтольда.
9 листопада 1923 року Штосструппи брав участь у Пивному путчі. За наказом Гітлера, Берхтольд підкотив до входу в пивну «Бюргербройкеллер» кулемет і таким чином забезпечив збройну підтримку путчу. У цей час Гітлер увійшов у приміщення пивний і оголосив, що зовні будівля оточена шістсот збройними бійцями і проголосив початок національної революції. 9 листопада 1923 року, коли гвардійці на чолі з Гітлером рушили до будівлі Військового міністерства, їх зустріла земельна поліція і відкрила вогонь. Берхтольд отримав поранення і потім разом з пораненим Германом Герінгом переховувався в Австрії.
У листопаді 1923 року був призначений керуючим справами і командиром загону СА Гау Каринтія, а також в.о. гауляйтера Каринтії.
У 1926 році повернувся до Німеччини. 15 квітня 1926 року Берхтольд став наступником Шрека в якості начальника СС, спеціального елітного відділення партії під контролем СА. Берхтольд змінив назву посади, яка стала відома як рейхсфюрер СС. Будучи одночасно безпосереднім начальником СС і начальником СС Мюнхена, 1 березня 1927 року подав у відставку, висловивши протест проти зростання СА і обмеження зростання СС, передавши управління своєму заступнику Ергарду Гайдену.
У 1928 році був переведений в Мюнхен, де перебував у штабі вищого керівництва СА. У 1933 році став начальником Мюнхенського бюро «Фелькішер Беобахтер». У 1934 році він став постійним заступником головного редактора газети Völkischer Beobachter. У наступні роки він працював в основному як журналіст і пропагандист. У 1928 році Берхтольд заснував газету SA-Mann. Був автором різних нацистських публікацій і співробітником різних журналів.
У 1936 році був обраний членом Рейхстагу від землі Баден.
Після закінчення Другої світової війни в Європі на початку травня 1945 року Берхтольд тимчасово знаходився в ув'язненні у союзників, потім був звільнений. Помер 23 серпня 1962 року.
Звання в СА | Дата присвоєння |
---|---|
Штандартенфюрер СА | 18 грудня 1931 |
Оберфюрер СА | 1 січня 1933 |
Бригадефюрер СА | 9 листопада 1934 |
Группенфюрер СА | 1 травня 1935 |
Обергруппенфюрер СА | 30 січня 1942 |
- Залізний хрест 2-го класу
- Хрест «За військові заслуги» (Баварія) 3-го класу з мечами
- Орден крові (№9; 9 листопада 1933)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами (1934)
- Почесна пов'язка СА
- Почесний кут старих бійців
- Золотий партійний знак НСДАП (№750)
- Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі, сріблі та золоті (25 років)
- Cook, Stephen; Russell, Stuart (2000). Heinrich Himmler's Camelot: the Wewelsburg Ideological Center of the SS, 1934-1945. Kressmann-Backmeyer. ISBN 978-0967044309.
- Hamilton, Charles (1984). Leaders & Personalities of the Third Reich, Vol. 1. R. James Bender Publishing. ISBN 0-912138-27-0.
- McNab, Chris (2009). The SS: 1923–1945. Amber Books Ltd. ISBN 978-1-906626-49-5.
- Miller, Michael (2006). Leaders of the SS and German Police, Vol. 1. San Jose, CA: R. James Bender. ISBN 978-93-297-0037-2.
- Weale, Adrian (2010). The SS: A New History. London: Little, Brown. ISBN 978-1408703045.
- Wegner, Bernd (1990). The Waffen-SS: Organization, Ideology and Function. Blackwell. ISBN 0-631-14073-5.
- Народились 6 березня
- Народились 1897
- Уродженці Інгольштадта
- Померли 23 серпня
- Померли 1962
- Члени НСДАП
- Кавалери Залізного хреста 2-го класу
- Кавалери хреста «За заслуги» (Баварія)
- Нагороджені Орденом Крові
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у НСДАП» в золоті
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у НСДАП» в сріблі
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у НСДАП» в бронзі
- Нагороджені Почесним хрестом ветерана війни
- Нагороджені Золотим партійним знаком НСДАП
- Нагороджені Почесним кутом старих бійців
- Німецькі військовики Першої світової війни
- Обергруппенфюрери СА
- Рейхсфюрери СС
- Нагороджені Почесною пов'язкою СА
- Депутати рейхстагу (Третій Рейх)
- Засуджені