Зінченко Олексій Володимирович

Зінченко Олексій Володимирович
Зінченко Олексій Володимирович;
Капітан 1 рангу
Загальна інформація
Народження	24 березня 1977; село Ясне, Мелітопольський район, Запорізька область
Смерть	17 серпня 2014 (37 років); Старобешеве
Громадянство	Україна
Військова служба
Роки служби	1994-2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Військово-морські сили
Формування	73 МЦСО
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
	Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зінченко.

Олексі́й Володи́мирович Зі́нченко — капітан першого рангу (посмертно) Військово-морських сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1977 року в селі Ясне Мелітопольського району Запорізької області. Згодом родина переїхала до Черкаської області. Закінчив 1994-го школу в селі Кам'яний Брід Лисянського району Черкаської області. Того ж року вступив до лав ЗСУ. Випускник 1999 року Чорноморського військово-морського училища в Севастополі.

Проходив військову службу в частині «морських котиків» (73-й морський центр спеціального призначення ВМС України), зокрема на посаді помічника командира з водолазної підготовки: провів під водою понад 2000 годин.

Командир частини «морських котиків» (73-й морський центр спеціального призначення ВМС України).

Загинув, виконуючи завдання, під час обстрілу російсько-окупаційними силами з БМ-21 «Град» в районі міста Старобешеве. Похований в селі Кам'яний Брід Лисянського району Черкаської області.

20 серпня 2014 року похований в селі Кам‘яний Брід.

Нагороди та вшанування

Орден Богдана Хмельницького (Україна) ІІІ ст. (8 вересня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України^[1]
Медаль «За бездоганну службу» ІІІ ст. (2 липня 2009) — за вагомий особистий внесок у розвиток транспортної системи України, забезпечення безперебійної роботи морського та річкового флоту, високий професіоналізм, зразкове виконання військового обов'язку^[2]
Відзнака міністерства оборони України «Доблесть і честь»;
Медаль «10 років Збройним Силам України»;
Медаль «15 років Збройним Силам України»;
Медаль «За сумлінну службу» ІІ та ІІІ ступенів.
в рідному селі була відкрита меморіальна дошка Олексію Зінченку.^[3]
Розпорядженням Очаківського міського голови від 17.02.2016 № 21 «Про перейменування вулиці Чижикова в місті Очаків» вулицю Чижикова було перейменовано на вулицю Зінченка Олексія^[4].
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 1, місце 6.
Вшановується 17 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії^[5]

Примітки

↑ Указ Президента України від 8 вересня 2014 року № 708/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;
↑ Указ Президента України від 2 липня 2009 року № 499/2009 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня флоту України»;
↑ У Кам'яному Броді відкрили меморіальну дошку герою АТО. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 вересня 2015.
↑ Вони загинули за незалежність, цілісність та майбутнє України. Очаківська міська рада. Архів оригіналу за 1 листопада 2021.
↑ Дзвін Пам'яті пролунав двадцять шість разів… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників

Джерела

Указ Президента [Архівовано 1 грудня 2016 у Wayback Machine.]
Вони загинули за незалежність, цілісність та майбутнє України [Архівовано 1 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт Очаківської міської ради
Зінченко Олексій Володимирович [Архівовано 7 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну

Український Меморіал

[1] Указ Президента України від 8 вересня 2014 року № 708/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;

[2] Указ Президента України від 2 липня 2009 року № 499/2009 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня флоту України»;

[3] У Кам'яному Броді відкрили меморіальну дошку герою АТО. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 вересня 2015.

[4] Вони загинули за незалежність, цілісність та майбутнє України. Очаківська міська рада. Архів оригіналу за 1 листопада 2021.

[5] Дзвін Пам'яті пролунав двадцять шість разів… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників

[1]